Роль структури у формуванні пошкоджень кузовів вагонів при експлуатації (2015)
На сьогодні залізничний транспорт є найважливішою та однією з ключових галузей економіки України. З кожним роком за рахунок старіння парку пасажирського рухомого складу витрати на його утримання і ремонт підвищуються, що приводить до зниження його ефективності на ринку компаній перевізників. Однією з найважливіших проблем є утримання в належному стані лакофарбового покриття кузовів пасажирських вагонів в інтервалі між капітальними ремонтами та підвищення їх корозійної стійкості. Так як кузов пасажирського вагона в процесі експлуатації піддається впливу руйнуючих зовнішніх факторів (перепади температур, вологе активне середовище, абразивний вплив, обробка хімічними речовинами при обмивці та інше) його лакофарбове покриття за короткий проміжок часу відлущується, а особливо в зимовий та весняний періоди, що приводить до корозійного впливу, який досягає до 50% поверхні кузова, та позначається на міцності конструкції, і її надійності. Це також тягне за собою додаткові витрати на неповне фарбування при деповському ремонті. В той же час, одним із найбільш важливих факторів, який впливає на корозійні ушкодження є структура матеріалу кузовів вагонів. Слід відмітити, що вплив параметрів мікроструктури на формування корозійних ушкоджень кузовів вагона особливо після відновлюючих ремонтів є до кінця невивченим. В зв’язку з цим, метою роботи було визначити вплив технологічних пошкоджень, які виникають при відновлюючих ремонтах, на формування корозійних ушкоджень при експлуатації [15]. Робота присвячена впливу структури на формування пошкоджень кузовів вагонів під час експлуатації з метою підвищення їх корозійної стійкості. Показано, що технологічні операції, які реалізуються під час капітального ремонту суттєво впливають на структуру і довговічність вагонів. Об’єктами досліджень були фрагменти кузовів вагонів після відновлюючих ремонтів і експлуатації. З використанням металографічних досліджень, а також аналізу пошкодженості методом LM – твердості виявлено, що корозійні ураження при експлуатації розвивається в зонах фрагментів кузовів вагонів, в яких є мінімальне значення коефіцієнта гомогенності Вейбула (m), незалежно від проходження пошкоджень при зварюванні чи за умов пластичної деформації. Пошкодженність, яка формується в заготовках вздовж напрямку прокату є менша ніж поперек. В зв’язку з цим при зварюванні необхідно орієнтувати фрагменти так, щоб вони розміщувались по відношенню до зони зварювання вздовж напряму прокату. На основі проведених досліджень розроблено рекомендації по оптимізації технологічних режимів ремонту для підвищення довговічності кузовів пасажирських вагонів. Ключові слова: пасажирський вагон, кузов, пошкодженність, твердість, коефіцієнт гомогенності Вейбула (m).
ЗМІСТ
ВСТУП 1. КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ СТРУКТУРИ НА УТВОРЕННЯ ПОШКОДЖЕНЬ КУЗОВІВ ВАГОНА 1.1. Особливості технології виготовлення кузова вагона 1.1.1. Конструкція суцільнозварних кузовів 1.1.2. Вихідні заготовки, які використовуються у виготовленні кузовів.12 1.1.3. Термічна обробка і структура сталі які застосовують для виготовлення кузовів вагона 1.2. Експлуатація кузовів вагонів і утворення пошкоджень в них 1.3. Технологічні процеси ремонту кузовів вагонів, що пройшли експлуатацію 1.4. Вплив структури сталі, на формування пошкоджуваності вагона при експлуатації 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1. Металографічні дослідження 2.2. Вимірювань твердості за Брінелем та Роквелом 2.3. Вимірювання пошкоджуваності зразків 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ 3.1 Фрагменти кузовів вагонів на яких проводились експериментальні дослідження 3.2. Аналіз мікроструктури зразків кузовів вагонів 3.3. Дослідження пошкоджуваності кузовів вагонів методом LM – твердості ОСНОВНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
!!! Якщо у Вас виникла помилка при завантаженні роботи - зв'яжіться з автором !!! ↑↑↑ Контактні дані ↑↑↑
