Звіт про проходження виробничої практики на прикладі ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (2013)

 Алчевський металургійний комбінат – одне із старих підприємств промислового Донбасу. Його історія бере свій початок ще в XIX столітті. У 1895 році крупний промисловець і банкір  Олексій Алчевський ініціював створення Донецько-Юр’євського металургійного товариства, яке приступило до будівництва крупного металургійного заводу. Вже в наступному, 1896 році, в Алчевську була задута доменна піч. Фактично з того часу і починає відлік своєї історії промисловий гігант Луганщини.
 ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» є підприємством з повним металургійним циклом. Займає на українському ринку монопольне положення по виробництву товстого неіржавіючого листа, сталі спецпризначення, а також сталевого дробу (єдиний виробник в СНД). Крім того, металургійний комбінат виробляє маломагнітну і титанову сталь, ливарний і передільний чавун, товстолистовий та сортовий прокат чорних металів. 
Новітня історія Алчевського металургійного комбінату почалася в 1994 році, коли наказом міністра промисловості України «Алчевський державний металургійний комбінат» був перетворений в ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». В кінці того ж року Фонд держмайна дозволив приватизацію підприємства.
 Перші роки «акціонерного буття» для Алчевського металургійного комбінату (як, втім, і для більшості металургійних підприємств України) були далекі від успішних. Вже починаючи з 1995 року у комбінату з'явилися серйозні фінансові проблеми. В 1997 році була почата процедура банкрутства металургійного комбінату. Тоді претензії на загальну суму понад 800 млн. грн. пред'явили 50 кредиторів. І хоча згодом суд підтвердив прострочену заборгованість тільки перед 39 з них (на загальну суму 119 млн. грн.), проте вона була однією з найбільших серед тих, які заборгували українські металургійні підприємства.
 Плачевний фінансово-економічний стан комбінату в першій половині 90-х років багато в чому пояснювався запеклою боротьбою за контроль над ним різних фінансово-промислових груп.  Як наслідок, до 1996 року з різних причин (іноді відверто кримінального характеру) на підприємстві помінялося декілька керівників. Певна фінансова і кадрова стабілізація наступила на комбінаті тільки після приходу в 1996 році Валерія Сахно. Багато хто тоді розцінив це призначення як закріплення на заводі донецьких бізнес-структур. 
 Осінню 1998 року донеччанина Сахно на Алчевському комбінаті змінив дніпропетровець Олег Дубина, який працював на цьому підприємстві з весни того ж року заступником у Сахно. За рік керівництва комбінатом Олег Вікторович добився приголомшуючих результатів - за підсумками 1999 року Алчевський комбінат вперше за останні роки отримав прибуток: відразу 106 млн. грн. Рентабельність тоді досягла 6,6%, кредиторська заборгованість знизилася майже на 70 млн. грн. - до 820 млн. грн. В порівнянні з 1998 роком виробництво чавуну збільшилося майже на 30%, сталі - на 31%, прокату - на 34%. Не зменшуючи заслуг Олега Вікторовича перед комбінатом (дійсно чималих), слід зазначити, що такого результату вдалося досягти багато в чому завдяки умілому проведенню політики по відстроченню оплати заборгованості підприємства перед кредиторами до фінансового оздоровлення компанії. Таку політику проводив ще попередник Олега Дубини Валерій Сахно. У 1999 році допомогла і держава, що відстрочила до 1 січня 2001 року виплату бюджетної заборгованості підприємства, яка виникла на 1 червня 1999 року (у травні 2000 року ця пільга була ліквідована урядом Ющенка в рамках політики відміни спеціальних пільг і преференцій суб'єктам підприємницької діяльності). 
 До 1999 року донецькі і дніпропетровські структури, що цікавилися луганським металургійним комплексом, почали процес юридичного оформ-лення прав або на підконтрольні підприємства, або на які вони мали певний вплив. Особливу цінність для них представляли Алчевський комбінат і постачальник коксу для нього - Алчевський коксохім. У 1999 році дочірнє підприємство «Індустріального Союзу Донбасу» компанія «Донецький індустріальний Союз» стала переможцем некомерційного конкурсу з продажу 25% акцій  Алчевського коксохімічного заводу. Пізніше ця покупка розглядалася в суді. Приблизно в той же час в суді розглядалося усунення від участі в комерційному конкурсі з продажу 15%-го пакету акцій Алчевського металургійного комбінату одного з претендентів. В результаті довелося припинити проведення конкурсу. Зрештою всі спірні питання були благополучно вирішені, і 25% Алчевського коксохіму залишилися у «Донецького Індустріального Союзу», а переможцем конкурсу з продажу 15% акцій Алчевського комбінату стало СП «Логоїмпекс», що входить в дніпропетровську корпорацію «Інтерпайп». Таким чином, на початок 2000 року структури, близькі до «Інтерпайпу» та ІСД, контролювали близько 39% акцій Алчевського комбінату. Вирішальний вплив на комбінат міг отримати той, у кого опинився б контрольний пакет, що перебував на той час у держвласності (в 1999 році уряд В. Пустовойтенко закріпив у власності держави контрольний пакет Алчевського металургійного комбінату до червня 2000 року, а Алчевського коксохімічного заводу - до березня 2004 року). На початку 2000 року новий прем'єр В. Ющенко виступив за приватизацію багатьох крупних промислових підприємств. Фонд держмайна, у свою чергу, запропонував включити в перелік держпакетів, що підлягають приватизації в 2000 році, також контрольні пакети Алчевського металургійного комбінату і Алчевського коксохімічного заводу. Проте на практиці трапилося зовсім по-іншому, ніж планувалося: у травні 2000 року на Донецькій фондовій біржі були продані за номінальною ціною два 25% пакети - Алчевського комбінату і Алчевського коксохімічного заводу. У серпні того ж року Кабмін закріпив в держвласності 25% акцій двох підприємств відповідно до серпня 2002 і 2003 р [1]. 
 Звичайно, структури «Інтерпайпа» та ІСД разом вирішували деякі питання, що дозволяли підприємству «триматися на плаву» і працювати прибутково: незабаром була почата процедура санації (унаслідок чого в кінці 2001 року суд наклав мораторій на виплату комбінатом кредиторської заборгованості), велося сумісне фінансування робіт по пуску в експлуатацію шлакопереробного комплексу (що дозволило збільшити забезпечення підприємства ломом) і т.д.
 Таким чином, Алчевський металургійний комбінат пройшов різноманітні стадії свого розвитку: від банкротства до успішного виробництва. На  сьогоднішній день ВАТ «АМК» здійснює дуже масштабну реконструкцію, зводить нові цехи, будує власну електростанцію, впроваджує нові робочі місця. Займаючись зовнішньоекономічною діяльністю, ВАТ «АМК» налагоджує відносини з багатьма країнами, що сприяє плідному міжнародному співробітництву нашої країни не тільки в галузі важкої промисловості, але і в інших напрямках діяльності, підвищуючи тим самим авторитет України на міжнародній арені.   

Тип роботи:	звіт з практики
Кількість сторінок:	60
Рік захисту:	2013
Ціна роботи:	35 грн.
Автор роботи:	Андрій
Телефон:	(099) 28 72 185
Email	botanchikeu@gmail.com