Курсова робота: Вплив державних запозичень на економічне зростання (2011)

 Актуальність теми. Трансформація економіки України передбачає адаптацію фінансової системи до ринкових умов господарювання. Однією з ознак адаптаційного процесу виступає дефіцит фінансових ресурсів держави. Відтак, першочерговим завданням є пошук оптимального співвідношення між дохідною й видатковою частинами державного бюджету та забезпечення фінансування його дефіциту на раціональній основі, найвигідніших, тобто найменш уразливих для бюджетної системи умовах.
 Український уряд розпочав використовувати внутрішні боргові зобов’язання як інструмент дефіцитного фінансування з 1995 року. Форсоване становлення ринку державних цінних паперів, а також використання залучених коштів для задоволення поточних централізованих потреб бюджету поступово призвели до перевищення обсягів заборгованості над поточними можливостями погашення зобов’язань. Відтак, на тлі нераціональної боргової політики виникла практична необхідність, по-перше, комплексного дослідження проблеми державної заборгованості та наявної системи управління державними запозиченнями, по-друге, вивчення світового досвіду організації внутрішніх позик і, по-третє, розроблення на цій основі нових підходів до формування державного внутрішнього боргу України. Незважаючи на ряд позитивних зрушень у сфері управління державними запозиченнями, які спостерігалися впродовж останніх років, проблема оптимізації формування державного внутрішнього боргу не втрачає своєї актуальності.
 Питання утворення державної заборгованості та функціонування системи державних позик були предметом досліджень науковців багатьох країн. В Україні це, зокрема: Барановський О.І., Вахненко Т.П., Козюк В.В., Корнєєв В.В.,     Новосад Л.Я., Опарін В.М., Федосов В.М.; у Росії: Алексеєнко М.М., Залшупін А.С., Мігулін П.П., Твердохлєбов В.Н., Вавілов Ю.Я., Вавілов А.П., Трофимов Г.Ю., Головачов Д.Л., Саркісянц А.Г. Серед західних економістів слід виділити таких, як Барро Р., Лернер А., Рей К.І., Стігліц Дж.Е. та Фрідмен М.
 У роботах іноземних авторів зазвичай основна увага приділяється управлінню зовнішніми позиками, що зумовлено інтересом до цієї проблематики з боку міжнародних фінансових організацій. Вітчизняні наукові розробки переважно присвячені аналізу накопиченого боргу, проблемам, які він породжує на макроекономічному рівні. При цьому майже не знаходять свого відображення питання подальшого розвитку системи державних внутрішніх позик.  Відсутні прийнятні методичні розробки щодо управління структурою державного внутрішнього боргу, оптимізації джерел його формування, шляхів підвищення ефективності урядових запозичень. Потребує наукового обґрунтування удосконалення механізму формування державного внутрішнього боргу. Важливість зазначених питань, їх актуальність і недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
 Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування напрямів удосконалення механізму формування державного внутрішнього боргу України. Відповідно до цієї мети автором були сформульовані такі завдання:

• визначити теоретичні засади здійснення державних внутрішніх запозичень, уточнити понятійний апарат і розробити схему класифікації державних позик;
• провести аналіз функціонування ринку державних цінних паперів в Україні, визначити етапи його розвитку та сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності запозичень
• проаналізувати зарубіжний досвід урядових запозичень, визначити можливості його використання та шляхи адаптації до вітчизняної господарської практики;
• розробити методичні рекомендації з проведення аналізу ризиків урядових боргових зобов’язань і на їх основі оцінити вплив основних чинників нестабільності ринку державних облігацій на параметри формування державного внутрішнього боргу України;
• визначити перспективи використання державних цінних паперів для підтримки заощаджень населення та розробити заходи із залучення коштів фізичних осіб на ринок урядових боргових зобов’язань.

 Об’єкт дослідження – внутрішні урядові запозичення у фінансовій системі країни.
 Предмет дослідження – механізм формування державного внутрішнього боргу України.
 Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління державним боргом, державних фінансів і грошово-кредитного регулювання, а також нормативно-правові акти, що регламентують питання урядових запозичень. Дослідження теоретичних засад функціонування державних позик здійснювалося шляхом синтезу наукових положень економічної теорії з зазначеної проблематики. Для оцінки ефективності функціонування ринку урядових боргових зобов’язань використовувався метод ретроспективного статистичного аналізу. Оцінка певних видів ризиків державних запозичень проводилася шляхом аналізу статистичних даних на основі методу коефіцієнтів і методу порівняння. У дослідженні також широко застосовувався системний підхід до вивчення фінансового механізму державних внутрішніх запозичень.

ЗМІСТ

Вступ
1.Теоретичні засади доцільності державних запозичень з метою забезпечення економічного зростання
2.Ефективність державних запозичень в Україні
3.Підвищення ефективності управління державними запозиченнями 
Висновки
Список використаної літератури

Тип роботи:	курсова робота
Кількість сторінок:	29
Рік захисту:	2011
Ціна роботи:	30 грн.
Автор роботи:	Андрій
Телефон:	(099) 28 72 185
Email	botanchikeu@gmail.com