Близько 30 країн, які на сьогодні мають статус спостерігача при СОТ та знаходяться на різних етапах приєднання до цієї організації, норми Угоди про застосування ст. VI ГАТТ 1994 виступають в якості стандарту для національного антидемпінгового законодавства. Це стосується і України, заявка якої про приєднання була подана 17 грудня 1993 р. до тоді ще Секретаріату ГАТТ.
Необхідно зазначити, що існує практика застосування антидемпінгових правил СОТ країнами, що не є членами цієї організації, на підставі двосторонніх міжнародних угод. Так, у міжнародних договорах України з Естонською республікою, ЄС, Канадою, Литовської республікою, Королівством Норвегія, Республікою Словенія, Швейцарською Конфедерацією Україна зобов’язана застосовувати антидемпінгові та компенсаційні заходи відповідно до Статей VI, XVI, XXIII, ГАТТ, Угоди про застосування ст. VI ГАТТ, Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.
Сучасний етап у створенні антидемпінгове законодавства України було розпочато у грудні 1998 року з прийняттям Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту». Як зазначає тодішній міністр зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України С. Осика за основу, під час розробки цього Закону були обрані три ключові правові акти: Угода про застосування ст. VI ГАТТ 1994, Акт про тарифи 1930 р. США в редакції 1995 р. та Регламент Ради ЄС № 384/96 від 22 грудня 1995 р. «Про захист від демпінгового імпорту з країн не членів Європейської Спільноти». «Положення цього Закону відповідають вимогам ст.ст. VI та Х ГАТТ 1994. Під час розробки цього Закону були також враховані деякі особливості застосування антидемпінгового законодавства Канади, Мексики, Індії, Бразилії, Польщі, Румунії та інших країн»
Так стаття 1 Угода про застосування ст. VI ГАТТ 1994 прямо визначає, що «антидемпінговий захід застосовується тільки за умов, передбачених у ст. VI ГАТТ 1994, відповідно до розслідувань, що порушуються та проводяться згідно з положеннями цієї Угоди»
За своєю структурою Угода про застосування ст. VI ГАТТ 1994 складається з трьох частин та додатків. Частина І Угоди стосується безпосередньо правил антидемпінгового регулювання, частина ІІ – засновує інституціональну основу реалізації цієї угоди – Комітет з антидемпінгової практики СОТ, визначає його компетенцію та встановлює процедури і правила врегулювання суперечок між країнам-членам СОТ щодо застосування цієї Угоди; частина ІІІ містить в собі заключні положення, які визначають порядок дії Угоди. В додатках конкретизуються деякі аспекти процедури антидемпінгового розслідування, а саме: Додаток І визначає процедуру розслідування на місці (тобто на території країни-експортера), а Додаток ІІ дає тлумачення терміну «найточніша наявна інформація» тим самим фактично доповнюючи юридичні підстави надання та допустимості тих або інших доказів в процесі антидемпінгового розслідування.
Таким чином, безпосередньо правила антидемпінгового процесу встановлюються нормами Частини І Угоди. Фактично кожна зі статей цієї частини визначає певний «інститут» в рамках антидемпінгового процесу.
Так перші три статті Угоди деталізують вимоги ст. VI ГАТТ 1994 щодо необхідних умов, за яких допускається застосування антидемпінгових заходів:
стаття 2 містить правила визначення демпінгу
Відповідно до цієї Угоди товар вважається таким, що демпінгується, тобто вводиться в торгівлю іншої країни за вартістю, меншою від звичайної, якщо експортна ціна товару, що експортується з однієї країни до іншої, менша від порівняльної ціни, яка встановлюється в ході звичайної торгівлі на аналогічний товар призначений для споживання в країні-експортері.
Якщо продаж аналогічного товару в ході звичайної торгівлі на внутрішньому ринку країни-експортера не здійснюється або якщо, через конкретну кон'юнктуру чи малі обсяги продажу на внутрішньому ринку країни-експортера, такий продаж не дозволяє зробити належне порівняння, демпінгова різниця визначається шляхом зіставлення з порівняльною ціною аналогічного товару, коли він експортується до відповідної третьої країни.
Продаж аналогічного товару на внутрішньому ринку країни-експортера або продаж третій країні за цінами, нижчими від витрат виробництва на одиницю (фіксованих або змінних), плюс адміністративні, продажні та загальні витрати можуть розглядатися як такі, що не належать до звичайного ходу торгівлі через ціну і можуть не враховуватися при визначенні звичайної вартості тільки тоді, коли уповноважені органи влади визначать, що такий продаж здійснюється протягом тривалого періоду часу в суттєвих кількостях і здійснюється за цінами, які не дозволяють відшкодувати всі витрати протягом розумного періоду часу. Якщо ціни, які нижчі витрат за одиницю продукції, на момент продажу перевищують середньозважені витрати на одиницю продукції за період розслідування, то вважається, що такі ціни забезпечують відшкодування витрат протягом розумного періоду часу.
Суми адміністративних, продажних і загальних витрат та прибутків повинні грунтуватися на фактичних даних, що відносяться до виробництва та продажу в ході звичайної торгівлі аналогічним товаром експортером або виробником, стосовно якого проводиться розслідування.
У випадках, якщо експортної ціни не існує або якщо зацікавленим органам влади видається, що експортна ціна є ненадійною через угоду про асоціацію або компенсаційну угоду між експортером та імпортером чи третьою стороною, експортна ціна може бути виведена на підставі ціни, за якою імпортні товари вперше перепродаються незалежному покупцеві, або якщо товари не перепродаються незалежному покупцеві, або не перепродаються в тому стані, в якому вони були імпортовані - на таких обгрунтованих підставах, як уповноважені органи можуть вирішити.
Проводиться справедливе порівняння між експортною ціною та звичайною вартістю. Це порівняння робиться на одному і тому ж етапі торговельної операції, звичайно на етапі відвантаження з заводу, і відносно продажу, який здійснено в період, якомога ближчий до того, що розглядається. В кожному випадку робиться відповідна поправка, залежно від обставин, відносно різниць, які впливають на можливість порівняння цін, включаючи різницю в умовах продажу, оподаткуванні, рівнях торгівлі, кількостей, фізичних характеристик та будь-яких інших розбіжностей, які, як було продемонстровано, впливають на порівняння цін.
У випадку, коли товари не імпортуються безпосередньо з країни походження, а експортуються до Члена-імпортера з країни-посередника, ціни, за якими ці товари продаються з країни експорту Членові-імпортеру, здебільшого зіставляються з порівнянними цінами в країні експорту. Однак можуть проводитися порівняння з ціною в країні походження, якщо, наприклад, товари просто перевозяться транзитом через країну експорту, або такі товари не виробляються в країні експорту, або для них немає порівняльної ціни в країні експорту.
стаття 3 – правила визначення шкоди
Визначення шкоди грунтується на точних доказах та включає в себе об'єктивне вивчення як обсягу демпінгового імпорту та впливу демпінгового імпорту на ціни аналогічних товарів на внутрішньому ринку, так і наступного впливу цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.
Що стосується обсягів демпінгового імпорту, то уповноважені органи влади, що проводять розслідування, повинні розглянути, чи мало місце значне збільшення демпінгового імпорту чи то в абсолютному вираженні, чи відносно виробництва або споживання в Члені-СОТ-імпортері. Що стосується впливу демпінгового імпорту на ціни, то уповноважені органи влади, які проводять розслідування, зважають на те, чи мав місце значний підрив цін демпінговим імпортом у порівнянні з цінами на аналогічну продукцію Члена-СОТ-імпортера, чи то наслідком такого імпорту є інакше пониження цін до значного ступеня або запобігання зростанню цін, яке відбулося б у протилежному випадку, до значного ступеня. Жоден з цих факторів або кілька з них не можуть мати безумовно вирішального значення.
Вивчення впливу демпінгового імпорту на відповідну вітчизняну галузь включає в себе оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які справляють вплив на стан галузі, включаючи фактичний та потенційний спад продажів, прибутків, випуску продукції, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей; факторів, що впливають на внутрішні ціни величини демпінгової різниці; фактичного та потенційного негативного впливу на потік готівкових коштів, матеріальні запаси, зайнятість, заробітну плату, темпи росту, здатність залучати капітал або інвестиції.
Визначення загрози завдання суттєвої шкоди грунтується на фактах, а не тільки на припущеннях, здогадах чи віддаленій можливості.
стаття 4 визначає статус «галузі вітчизняного виробництва».
Наступна група норм Угоди встановлює правила проведення антидемпінгового розслідування та гарантії його законності і об’єктивності:
стаття 5 – ініціювання та проведення антидемпінгового розслідування;
Розслідування для визначення існування, ступеня та наслідків будь-якого очікуваного демпінгу повинно порушуватися за письмовою заявою галузі вітчизняного виробництва або від її імені.
Заява повинна включати докази: демпінгу; шкоди; причинного зв'язку між демпінговим імпортом та очікуваною шкодою. Заява повинна містити таку інформацію, яка є обгрунтовано наявною у заявника.
Уповноважені органи влади перевіряють точність та відповідність доказів, поданих у заяві, для визначення, чи існують достатні докази щоб виправдати порушення розслідування.
Органи влади уникають, якщо тільки не прийнято рішення про початок розслідування, будь-якого публічного оголошення заяви про порушення розслідування. Проте після одержання належним чином документованої заяви і перед тим, як порушити розслідування, уповноважені органи влади повідомляють уряд відповідного Члена-експортера.
Усім зацікавленим сторонам антидемпінгового розслідування надається повідомлення про інформацію, яку вимагають уповноважені органи влади, та широкі можливості представити в письмовому вигляді всі докази, які вони вважають доречними, стосовно зазначеного розслідування.
Експортерам або зарубіжним виробникам, які одержують запитальники, що використовуються в антидемпінговому розслідуванні, надається щонайменше 30 днів для відповіді Має бути належним чином розглянуте будь-яке прохання щодо продовження 30-денного періоду, і після подачі причин таке продовження має бути надано, коли тільки це практично можливо.
За умови дотримання вимоги захисту конфіденційної інформації докази, представлені у письмовому вигляді однією зацікавленою стороною, негайно передаються іншим зацікавленим сторонам, що беруть участь у розслідуванні.
Антидемпінгове розслідування не повинно перешкоджати процедурам митної очистки.
Розслідування, за винятком особливих обставин, завершується протягом 1 року і в жодному разі не пізніше 18 місяців після його порушення.
стаття 6 – порядок надання та оцінки доказів
стаття 11 – строк дії та порядок перегляду антидемпінгових мит та цінових заходів
Антидемпінгове мито залишається чинним лише протягом такого періоду і тою мірою, що необхідні для протидії демпінгу, який завдає шкоди.
Органи влади переглядають необхідність продовження стягнення мита, коли це виправдано, з своєї власної ініціативи або за умови, якщо пройшов розумний проміжок часу з моменту накладення остаточного антидемпінгового мита на вимогу будь-якої зацікавленої сторони, яка подасть позитивну інформацію, що обгрунтовує потребу в перегляді. Зацікавлені сторони мають право вимагати від органів влади з'ясувати, чи продовження накладення мита необхідне для компенсації демпінгу, чи є можливість того, що шкода продовжуватиметься або поновиться, якщо мито буде знято або змінено, чи матиме місце і те, й інше. Якщо в результаті перегляду згідно з цим параграфом уповноважені органи влади визначать, що антидемпінгове мито більше не є обгрунтованим, воно має бути негайно зняте.
стаття 12 – вимоги щодо публічного повідомлення про порушення антидемпінгового розслідування та прийняті в рамках його рішення, включаючи пояснення їх мотивації
Якщо уповноважені органи влади упевнилися, що існують достатні докази для порушення антидемпінгового розслідування, Член або Члени СОТ, товари яких підпадають під таке розслідування, а також інші зацікавлені сторони, про які органам влади, що проводять розслідування, відомо, що вони в цьому зацікавлені, мають бути повідомлені і повинно бути видане публічне повідомлення.
Публічне повідомлення про порушення розслідування повинно містити або іншим чином надавати в окремій доповіді відповідну інформацію про наступне:
назву країни-експортера або країн-експортерів та відповідного товару;
дату порушення розслідування;
підстави, на основі яких у заяві припускається існування демпінгу;
огляд факторів, на яких грунтується припущення про завдання шкоди;
адресу, куди повинні направлятися заяви зацікавлених сторін;
часові рамки, які надаються зацікавленим сторонам для викладення своєї точки зору.
Повинно даватися публічне повідомлення про будь-яке попереднє або остаточне визначення, позитивне або негативне,будь-яке рішення прийняти зобов'язання, припинення такого зобов'язання та припинення дії остаточного антидемпінгового мита. Кожне таке повідомлення повинно містити або іншим чином повідомляти в окремій доповіді в достатніх деталях виявлені факти та висновки, одержані з усіх спірних питань факту і права, які органами влади, що проводять розслідування, вважаються суттєвими. Всі такі повідомлення та доповіді передаються Члену або Членам СОТ, товари яких підлягають такому визначенню або зобов'язанню, а також іншим зацікавленим сторонам, про які відомо, що вони в цьому зацікавлені.
стаття 13 – гарантії щодо надання сторонам антидемпінгового розслідування можливості судового оскарження прийнятих рішень.
Кожний Член СОТ, внутрішнє законодавство якого містить положення про антидемпінгові заходи, повинен мати судові, арбітражні або адміністративні трибунали чи процедури для цілей, зокрема, оперативного розгляду адміністративних дій, що мають відношення до остаточних визначень та переглядів. Такі трибунали або процедури мають бути незалежними від органів влади, відповідальних за зазначене визначення або розгляд.
Третя група норм визначає види та способи застосування антидемпінгових заходів:
стаття 7 визначає види можливих попередніх заходів, як то попередні антидемпінгові мита, забезпечення у вигляді готівкового внеску або боргового зобов’язання;
Попередні заходи можуть застосовуватися тільки тоді, коли:
розслідування порушене відповідно до положень Статті 5, з цією метою подане публічне повідомлення, а зацікавленим сторонам надана належна можливість подавати інформацію та робити зауваження;
зроблено попереднє позитивне визначення щодо демпінгу та наступної шкоди для галузі вітчизняного виробництва;
відповідні уповноважені органи влади вважають такі заходи необхідними для того, щоб не допустити завдання шкоди протягом періоду розслідування.
стаття 8 встановлює порядок прийняття експортером добровільних цінових зобов’язань, прийняття яких тимчасово призупиняє або припиняє розслідування без застосування антидемпінгових заходів;
Розслідування можуть бути тимчасово зупинені або припинені без застосування попередніх заходів або антидемпінгового мита після одержання задовільних добровільних зобов'язань від будь-якого експортера стосовно перегляду його цін або припинення експорту за демпінговими цінами до місцевості, про яку йдеться, таким чином, щоб уповноважені органи влади упевнилися, що шкідливі наслідки демпінгу усуваються. Підвищення цін за такими зобов'язаннями не повинні бути вищими, ніж необхідно для усунення демпінгової різниці. Бажано, щоб підвищення цін були меншими, ніж демпінгова різниця, якщо такі підвищення будуть адекватними для усунення шкоди галузі вітчизняного виробництва.
Цінових зобов'язань не слід добиватися або не слід їх приймати від експортерів, якщо тільки уповноважені органи влади Члена СОТ-імпортера не зробили попереднього позитивного висновку щодо наявності демпінгу та шкоди, викликаної таким демпінгом.
Якщо зобов'язання приймається, розслідування демпінгу та шкоди все ж повинно бути завершене, коли того бажає експортер або таке рішення приймуть уповноважені органи влади. В таких випадках, якщо буде зроблено негативний висновок про демпінг або шкоду, це зобов'язання автоматично втрачає силу, окрім випадків, коли такий висновок значною мірою викликаний існуванням цінового зобов'язання. В таких випадках уповноважені органи влади можуть вимагати, щоб це зобов'язання підтримувалося протягом розумного періоду часу згідно з положеннями Угоди. У випадку, коли буде зроблено позитивний висновок про наявність демпінгу або шкоди, виконання зобов'язання продовжується відповідно до його умов та положень цієї Угоди.
Органи влади Члена СОТ-імпортера можуть запропонувати взяти цінові зобов'язання, проте жодного експортера не можна примусити взяти на себе такі зобов'язання. Той факт, що експортери не пропонують таких зобов'язань або не приймають пропозицію зробити це, ніяким чином не створює перешкод для розгляду справи.
Однак уповноважені органи влади можуть вільно визначати, чи загроза завдання шкоди має більше можливостей для реалізації, якщо демпінговий імпорт продовжуватиметься.
Органи влади Члена СОТ-імпортера можуть вимагати від будь-якого експортера, від якого прийнято зобов'язання, надавати періодичну інформацію, що стосується виконання такого зобов'язання, та дозволяти перевірку відповідних даних. У випадку порушення зобов'язання уповноважені органи влади Члена СОТ-імпортера можуть вжити згідно з цією Угодою, відповідно до її положень, негайних заходів, які можуть являти собою негайне застосування попередніх заходів з використанням найточнішої наявної інформації. В таких випадках відповідно до цієї Угоди можуть стягуватися остаточні мита з товарів, які ввезені для споживання не раніше, ніж за 90 днів до застосування таких попередніх заходів, за винятком того, що будь-яка така зворотна оцінка не застосовується до імпортних товарів, ввезених в період до порушення цього зобов'язання.
стаття 9 – порядок стягнення та отримання остаточних антидемпінгових мит;
Рішення про те, чи стягувати антидемпінгове мито чи ні у випадках, коли всі вимоги для такого стягнення виконано, а також рішення про те, чи сума антидемпінгового мита, яке має стягуватися, мусить становити повну демпінгову різницю чи меншу суму - це ті рішення, які повинні робитися уповноваженими органами влади Члена СОТ-імпортера. Бажано, щоб таке стягнення мало дозвільний характер на території всіх Членів СОТ і мито було меншим, ніж різниця, якщо таке менше мито буде адекватним для усунення шкоди галузі вітчизняного виробництва.
Коли антидемпінгове мито стягується відносно будь-якого товару, таке антидемпінгове мито отримується у належних сумах у кожному випадку на недискримінаційній основі по імпорту такого товару від усіх джерел, які, як виявлено, є демпінговими та завдають шкоди, за винятком імпорту з таких джерел, від яких, за умовами цієї Угоди, прийнято цінові зобов'язання. Органи влади називають постачальника або постачальників зазначеного товару. Однак якщо задіяно кілька постачальників з однієї і тієї ж країни і назвати всіх цих постачальників практично неможливо, уповноважені органи влади можуть зазначити назву відповідної країни-постачальника. Якщо задіяні декілька постачальників з більш ніж однієї країни, уповноважені органи влади можуть назвати чи то всіх задіяних постачальників, чи, якщо це практично неможливо, всіх задіяних країн-постачальників.
Якщо сума антидемпінгового мита оцінюється на зворотній основі, визначення остаточних зобов'язань щодо сплати антидемпінгових мит повинно відбутися якнайшвидше, як правило, протягом 12 місяців і в жодному випадку не пізніше 18 місяців після дати, коли було подано вимогу щодо визначення остаточної оцінки суми антидемпінгового мита. Будь-яке відшкодування робиться негайно і, як правило, не пізніше, ніж протягом 90 днів після визначення остаточного зобов'язання відповідно до цього підпараграфа. В будь-якому випадку, коли відшкодування не зроблено протягом 90 днів, органи влади надають пояснення, якщо це вимагається.
стаття 10 визначає випадки зворотної дії рішень про стягнення антидемпінгового мита (ця зворотна дія реалізується або у вигляді підтвердження попереднього антидемпінгового мита, або у початку стягнення остаточного мита за 90 днів до дня встановлення попереднього антидемпінгового мита).
Коли робиться остаточне визначення про шкоду (але не про загрозу її завдання чи про суттєве уповільнення темпів створення галузі) або у випадку остаточного визначення загрози завдання шкоди, якщо б наслідки демпінгового імпорту за відсутності попередніх заходів привели до визначення шкоди, антидемпінгові мита можуть стягуватися у зворотному порядку за період, протягом якого застосовувалися попередні заходи, якщо такі були.
Якщо остаточне антидемпінгове мито вище, ніж попереднє мито, яке сплачене чи підлягає сплаті, або сума, оцінена для цілей забезпечення, ця різниця не отримується. Якщо остаточне мито нижче, ніж попереднє мито, яке сплачене чи підлягає сплаті, або сума, оцінена для цілей забезпечення, ця різниця повинна бути відшкодована або мито переобчислене в залежності від обставин.
Якщо зроблено визначення про загрозу завдання шкоди або суттєве уповільнення темпів розвитку (проте шкоди ще не завдано), остаточне антидемпінгове мито може стягуватися лише з дати визначення загрози завдання шкоди чи суттєвого уповільнення, і будь-який внесок готівкою, зроблений протягом періоду застосування попередніх заходів, повинен бути відшкодований, а будь-які боргові зобов'язання швидко знято.
Якщо остаточний висновок є негативним, то будь-який внесок готівкою, зроблений протягом періоду застосування попередніх заходів, повинен бути відшкодований, а будь-які боргові зобов'язання швидко знято.
Остаточне антидемпінгове мито може стягуватися з товарів, які були ввезені для споживання не раніше, ніж за 90 днів до дати застосування попередніх заходів, коли уповноважені органи влади визначать для зазначеного демпінгового товару, що: раніше мав місце демпінг, шкода викликана масивним демпінговим імпортом товару протягом відносно короткого періоду.
Після порушення розслідування уповноважені органи влади можуть вжити такі заходи, як утримання від оцінювання або оцінки, якщо це може бути необхідно для отримання антидемпінгових мит у зворотному порядку, якщо у них будуть достатні докази.
Ніякі мита не стягуються в зворотному порядку з товарів, які ввезені для споживання до дати порушення розслідування.
Нарешті остання група норм Частини І Угоди регулює взаємовідносини між державами-членами СОТ щодо здійснення антидемпінгового регулювання:
стаття 14 визначає порядок подання антидемпінгового позову від імені третьої країни;
Заява про антидемпінговий позов від імені третьої країни подається органами влади цієї третьої країни, яка вимагає відповідних дій.
Така заява повинна підкріплюватися ціновою інформацією, яка показує, що імпорт є демпінговим, та детальною інформацією, яка показує, що демпінг завдає шкоди відповідній галузі вітчизняного виробництва в третій країні. Уряд третьої країни надає всіляку допомогу органам влади країни-імпортера в одержанні будь-якої подальшої інформації, яку останні можуть вимагати.
стаття 15 встановлює особливе (більш ліберальне) ставлення при застосуванні антидемпінгових заходів щодо товарів походженням з країн-членів СОТ, що розвиваються.
Визначені нормами Угоди про застосування ст. VI ГАТТ 1994 правила антидемпінгового процесу на сьогоднішній день імплементовано в національне законодавство більш ніж 150 країн-членів СОТ, для яких ця угода має юридичну силу.
Статус Угоди про застосування ст. VI ГАТТ 1994 визначається нормами ст. 18.4 Угоди, згідно яких кожен член СОТ «робить усі необхідні кроки загального або особливого характеру для забезпечення… відповідності його законів, підзаконних актів і адміністративних процедур положенням цієї Угоди». Таким чином, можна визначити декілька позицій. По-перше, вищезазначена норма встановлює примат даного міжнародно-правового акту перед внутрішнім законодавством. По-друге, ця норма фактично визначає спосіб імплементації Угоди в національне законодавство. Цей спосіб полягає у тому, що Угода діє не безпосередньо, а через прийняття актів внутрішнього законодавства, які б відповідали її положенням.
Також важливим юридичним аспектом є наявність в рамках Угоди та в системі угод СОТ в цілому механізму, який забезпечує дієвість встановлених СОТ антидемпінгових правил. Мається на увазі можливість проведення консультацій між членами СОТ щодо будь-якої справи, яка впливає на дію Угоди про застосування ст. VI ГАТТ 1994 (ст. ст. 17.2., 17.3.) та можливість передання справи на розгляд Органу врегулювання суперечок СОТ у відповідності до Домовленості про врегулювання суперечок (ст. 17.1., 17.4.).
Крім того, в певному сенсі норми даної Угоди мають юридичну силу і для країн, які ведуть переговори щодо вступу до СОТ. Адже згідно норм ст.. ХІІ Марракеської угоди про заснування СОТ «Будь яка держава… може приєднатися до цієї Угоди на умовах, що підлягають погодженню між нею та СОТ. Таке приєднання поширюється на цю Угоду та на багатосторонні торгівельні угоди, додані до неї». Таким чином, вже самим фактом подання заявки на вступ до СОТ країна висловлює свою згоду з тими правилами, які встановлені комплексом багатосторонніх торгівельних угод та готовність привести своє законодавство та зовнішньоторгівельну практику у відповідність до них, при чому, ще до прийняття рішення про вступ до цієї організації. Більше того, нормами ст. 18.4 Угоди про застосування ст. VI ГАТТ 1994, передбачено, що кожен член СОТ зобов’язаний забезпечити відповідність своїх законів, підзаконних актів і адміністративних процедур положенням цієї Угоди «не пізніше, ніж на дату набрання для нього чинності Угоди про заснування СОТ». Іншими словами, антидемпінгові правила СОТ передбачають, що необхідні зміни в антидемпінгове законодавство країни-кандидата повинні бути внесені ще до прийняття країни в цю організацію.
Таким чином, підсумовуючи проведений аналіз можна зазначити, що інституціональний механізм антидемпінгового регулювання представляє собою сукупність інституцій, на які покладено встановлення та реалізація антидемпінгових заходів.
Цей механізм може розглядатися як в широкому смислі як сукупність органів, які мають вплив на формування антидемпінгового законодавства та системи антидемпінгового регулювання, так і в вузькому як суб’єкти, що наділені повноваженням щодо ведення антидемпінгового процесу. Багаторівневий характер цього інституціонального механізму проявляється не тільки в ієрархічній побудові системи органів державної влади різного рівня, які задіяні у встановленні та реалізації антидемпінгових заходів, але й у залученні до нього міжнародних та недержавних суб’єктів. Зокрема, слід виділити керівні органи СОТ, насамперед Комітет з антидемпінгової практики СОТ, який безпосередньо забезпечує виконання антидемпінгових правил, Генеральну Раду, яка має право тлумачення угод СОТ та Орган з врегулювання суперечок, який забезпечує врегулювання спорів між країнами-учасницями з питань застосування відповідних Угод.
Основою антидемпінгового законодавства України виступає вже загаданий Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (антидемпінговий Закон), який складається з 7 розділів, що об’єднують 38 статей. Цей законодавчий акт містить в собі як матеріальні так і процесуальні правові норми. Так, антидемпінговий Закон містить норми, якими визначаються ключові поняття, пов’язані з антидемпінговим регулюванням, статус та повноваження органів, відповідальних за антидемпінгове регулювання, зміст та дію антидемпінгових заходів тощо. Також в цьому Законі зібрано і процесуальні норми, якими визначаються стадії та етапи антидемпінгової процедури та розслідування, порядок їх проведення, процесуальні права і обов’язки сторін антидемпінгового розслідування, порядок надання та оцінки доказів, оскарження прийнятих рішень тощо.
Таким чином, за своєю структурою Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» в основному повторює розглянуту вище Угоду про застосування ст. VІ ГАТТ 1994, яка і була взята за основу при його розробці.
!!! Якщо у Вас виникла помилка при завантаженні роботи - зв'яжіться з автором !!! ↑↑↑ Контактні дані ↑↑↑
