Сфера застосування шлюбного договору,його зміст - Правознавство - ІНДЗ (КПІЗи) - Навчальні матеріали - Допоможемо студенту


Головна » Навчальні матеріали » ІНДЗ (КПІЗи) » Правознавство

Сфера застосування шлюбного договору,його зміст
Вступ
Актуальність теми дослідження. Розробка змісту шлюбного договору, який служив би засобом правового захисту особистості та її права власності, є однією із найактуальніших проблем правової науки і практики, її актуальність зумовлено об'єктивними потребами розбудови сімейного права України та незалежної держави в цілому. Включення ст.27-1 КпШС має важливе значення – це потягло за собою встановлення нового і необхідного в ринкових умовах правового інституту, яким є шлюбний контракт, що має вже дуже довге застосування в західних країнах. Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їх бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись в присутності свідків. Шлюбний контракт укладається в нотаріальній формі за місцем проживання одного з подружжя або за місцем реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний контракт укладають неповнолітні особи, то на це потрібно обов’язкова згода їх законних представників. Протягом дії шлюбного контракту до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Ці зміни можуть бути внесені протягом існування шлюбу договором, який укладається у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.
Законодавство встановлює перелік підстав, за наявністю яких шлюбний контракт визначається недійсним:
• недодержання умов порядку укладання шлюбного контракту;
• укладання контракту після реєстрації шлюбу;
• погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.
Якщо одна з сторін порушує умови шлюбного контракту, то інша сторона має право на судовий захист своїх прав та інтересів. При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.
1.Шлюбний договір, його зміст

Шлюбний контракт — це не що інше, як угода, договір про вирішення питань сімейного життя, закон для обох сторін. Він охоплює низку окремих пунктів (угод), що стосуються різноманітних сторін життя сім’ї, тому дії там можуть передбачатися найрізноманітніші: передати майно у власність, надати кошти на утримання одного з батьків, створити умови для належного виховання дітей, покарати за подружню невірність (компенсація моральної шкоди) тощо. Єдиної форми для документа немає, він може складатися як з одного пункту, так і з кількох сторінок, із докладним, вичерпним і розгорнутим описанням умов.
Вперше право подружжя на укладення шлюбного контракту було передбачене в КпШС 1969 р. (Законом від 23 червня 1992 р. цей нормативний акт було доповнено ст. 27-1). Але мета, яка була поставлена при запровадженні цього інституту, не була досягнута, оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 27-1, умови шлюбного контракту не могли погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно із законодавством України.
Сімейний кодекс (глава 10) забезпечив детальне регулювання умов шлюбного договору. Зміст запроваджених у ньому новел полягає у:
1. можливості укладення шлюбного договору не лише нареченими, а й тими, хто уже тривалий час перебуває в шлюбі;
2. обмеженні змісту шлюбного договору виключно майновою сферою відносин;
3. праві визначення частки кожного із подружжя з відхиленням від принципу рівності часток;
4. праві врегулювання підстав виникнення аліментних зобов’язань;
5. праві визначення права на проживання в квартирі (будинку) у разі розірвання шлюбу;
6. можливості внесення до шлюбного договору змін на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду;
7. можливості визнання його недійсним відповідно до загальних підстав, визначених щодо правочинів Цивільним кодексом, зокрема тоді, коли він був укладений внаслідок обману чи використання скрутного становища, в якому перебувала одна із сторін договору.
Основне значення шлюбного договору полягає в тому, що він урегульовує майнові відносини подружжя відповідно до їх волі, з урахуванням їхніх особистих поглядів на взаємовідносини в сім’ї.
Шлюбний договір змінює законний режим майна подружжя і встановлює договірний режим їхнього майна. Цей договірний режим є допоміжним регулятором: він діє лише за бажанням подружжя і лише щодо визначеного у ньому кола відносин.
Шлюбний договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94). Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 СК, на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріально. До набрання чинності СК така згода батьків неповнолітньої особи або інших її законних представників могла бути виражена в окремій заяві або шляхом запису такої згоди на зворотному боці екземпляру шлюбного договору, який залишався у нотаріуса. Згідно із новим законодавством такий порядок змінено, адже згода має бути нотаріально засвідчена.
Із точки зору правової природи шлюбний договір є різновидом цивільного договору. Специфіка цього договору полягає в тому, що його суб’єктний склад визначається СК, а предмет регулювання має переважно цивілістичні риси. Ще одна особливість шлюбного договору пов’язана з його комплексним характером: за своїм змістом цей договір не є однорідним, оскільки може містити положення про створення і зміну правового режиму майна подружжя, регулювати права та обов’язки подружжя щодо взаємного утримання, закріплювати правила поділу майна. Шлюбний договір є консенсуальним договором: якщо шлюбний договір укладено подружжям, то він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення; якщо шлюбний договір укладається сторонами, які лише мають намір одружитися (є нареченими), то він вважається правочином з відкладальною умовою і почне діяти лише з моменту реєстрації шлюбу. Шлюбний договір є двостороннім договором.
Ця ознака випливає безпосередньо з ч. 4 ст. 93 СК, відповідно до якої шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне становище. Отже, шлюбний договір не може покладати на одного з подружжя лише обов’язки, а іншому — надавати лише права.
СК вперше передбачено можливість зміни умов шлюбного договору і встановлено вимоги щодо форми угоди про це: угода подружжя про зміну умов шлюбного договору нотаріально посвідчується (ч. 2 ст. 100 СК). Крім цього, шлюбний договір може бути змінений на вимогу одного з подружжя за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси непрацездатних дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення (ч. 3 ст. 100 СК).
Дія шлюбного договору, як і будь-якого іншого договору, може бути припинена. Чинне сімейне законодавство передбачає дві підстави його припинення: відмова подружжя від шлюбного договору шляхом подання до нотаріуса заяви про це (ст. 101 СК) і розірвання шлюбного договору на вимогу одного з подружжя за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання (ст. 102 СК).

2.Визнання шлюбного договору недійсним
Шлюбний договір, як і будь-який інший правочин, може бути визнаний недійсним. Визнання його недійсним відбувається у тому самому порядку і з тих самих підстав, встановлених ЦК для визнання недійсними правочинів (параграф 2 Гл. 16 — «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону»).
Шлюбний договір може бути нікчемним (таким, недійсність якого встановлена законом) і оспорюваним (таким, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, і він може бути визнаний недійсним судом).
Отже, шлюбний договір визнається нікчемним, зокрема, якщо:
1. він є фіктивним, тобто його було укладено без наміру створити ті правові наслідки, які обумовлюються цим договором (наприклад, подружжя підписали шлюбний договір для того, щоб уникнути звернення стягнення на певне майно);
2. він є удаваним правочином, тобто укладається подружжям для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (приміром, укладають договір купівлі-продажу майна у формі шлюбного договору для того, щоб уникнути сплати податку);
3. шлюбний договір укладено недієздатною особою;
4. шлюбний договір вчинено під впливом насильства (одна із сторін уклала шлюбний договір всупереч своїй справжній волі внаслідок застосування щодо неї фізичного або психічного тиску з боку другої сторони договору або з боку іншої особи);
5. шлюбний договір вчинено під впливом обману (одна із сторін договору умисно ввела в оману другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення — зокрема, щодо його правової природи та істотних умов).
Шлюбний договір може бути оспорюваним правочином, якщо:
1. один з подружжя уклав цей договір у момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними;
2. одна із сторін договору при його укладенні помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК для цього випадку істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;
3. одна із сторін договору уклала його під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Прикладом може бути ситуація, коли жінка, яка є вагітною або народила дитину, вимушена укласти шлюбний договір, який передбачає умову про її відмову від усього майна, яке буде набуто за час шлюбу, для того, щоб батько дитини зареєстрував з нею шлюб.
Питання щодо недійсності шлюбного договору може виникнути також у разі порушення положень ч. 4 ст. 93 СК, згідно з якими шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених СК, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Тлумачення і застосування цієї норми ускладнено тим, що Сімейним кодексом не встановлено хоча б орієнтовного переліку ситуацій, які свідчать про те, що умови шлюбного договору ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Не вирішено це питання і у проекті Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя». У юридичній літературі як приклад таких умов шлюбного договору називають умови про позбавлення одного з подружжя права на щонайменшу частки в майні, набутому за час шлюбу, про відмову дружини чи чоловіка від права брати участь у розпорядженні своєї майбутньої заробітної плати, про позбавлення права на аліменти дитини або того з подружжя, хто є непрацездатним.
3.Використання адвокатом шлюбного договору при розірванні шлюбу
Введення інституту шлюбного договору в сімейне законодавство України спрямоване в тому числі і на зменшення кількості судових спорів між подружжям. Застосування саме цього інституту дозволяє вирішувати низку питань сімейного життя за домовленістю сторін, без звернення до суду.
Якщо укладено шлюбний договір, то судді і адвокатові необхідно керуватися його умовами при розгляді будь-якого майнового спору.
Адвокат має детально ознайомитися зі змістом шлюбного договору, якщо судом разом із позовною заявою про розірвання шлюбу розглядається вимога про поділ спільного майна подружжя, про встановлення режиму користування ним або про виселення одного з подружжя.
Адвокат на боці позивача може порекомендувати йому відмовитися від позову про розірвання шлюбу, якщо у зв’язку з розірванням шлюбу для нього відповідно до шлюбного договору можуть настати наслідки, до яких він у даний момент не готовий.
Відповідачеві у справі про розірвання шлюбу і поділ майна адвокат може порадити звернутися до суду із зустрічною позовною заявою про внесення змін до шлюбного договору чи про визначення його недійсним.

Висновки
Шлюбний контракт, що уже давно використається в досвіді закордонних країн, тепер має й в Україні законну чинність. Практика його поширення поки ще невелика. Хтось не знає, що це таке, хтось соромиться запропонувати своєму майбутньому чоловікові укласти шлюбний договір, особливо при першому вступі в шлюб. Однак висновок шлюбного договору може допомогти при розірванні шлюбу й розділі спільно нажитого майна вирішити це питання цивілізовано й гідно, уникнувши додаткових щиросердечних травм. Шлюбний договір може бути укладений як до державної реєстрації шлюбу (і при цьому він набуває законної сили з моменту реєстрації шлюбу), так і в будь-який час у період шлюбу, і тоді він набуває чинності з моменту його висновку.
Зрозуміло, сьогоднішній шлюбний контракт - далеко не сама довершеність. Скажемо, можна укласти шлюбний договір за всією формою, а далі шукати шляхи його порушити “схованими методами” - як правило, кримінальними. Наприклад, улаштувати дружину таке нестерпне життя, що він (вона) утече й плюне на всі свої права... Але частіше практикується доведення до самогубства або безпосереднє вбивство - щоб гарантовано не ділитися. Особливо часто це буває, якщо шлюбний договір уклали “новий росіянин” чоловік (як правило, криміналом і наживший своїм станом), і дружина, у якої немає самостійних доходів. Але саме шлюбний контракт у подібній ситуації може стати своєрідним захистом для дружини. Тому що по-перше, він споконвічно повинен укладатися так, щоб жоден із чоловіка й жінки не був защемлений, а по-друге, його наявність не повинне зберігатися в таємниці.
…Все-таки шлюбний договір - річ досить вигідна. І немає нічого страшного в такому “меркантильному підході”. Адже й сам шлюб, властиво, настільки ж меркантильний: адже споконвічно він у першу чергу регулює майнові відносини, а потім уже соціальні й інтимні! І шлюбний контракт - кращі кошти захистити інтереси й чоловіка, і дружини рівною мірою. Тому хочеться сподіватися, що інститут шлюбного контракту ще пройде певну доробку, втратиться більшості слабких місць і стане повсюдною практикою, а не екзотикою й не “самодурством розважливих буржуїв”. І потрібно пам’ятати, що такий "розрахунок" при заключенні шлюбу - не ганьба, а благо. Головне, щоб він захищав інтереси чоловіка й жінки!
Отже, шлюбний контракт має певне право на існування. Він є конче необхідним під час переходу суспільства до ринкових відносин. Але, на мій погляд, життєздатним повною мірою цей інститут сімейного права буде тільки тоді, коли він стане основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя

Список використаних джерел
1. Антошкіна В. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям)// Право України. - 2004. - № 11. - С.79-82
2. Ариванюк Т. До питання про укладення угод за участю подружжя// Право України. - 2001. - № 9. - C. 61-64
3. Бестужева-Лада С. Брачный контракт // Смена. - 2001. - № 12. - C. 60-69
4. Біляцький С. Атрибут західного сімейного життя// Політика і час. - 2005. - № 4. - C. 91-95
5. Бойко М. Д., В. М. Співак, Хазін М. Цивільно-правові документи. - Київ, 1997
6. Гейдор О. Контракт семью не укрепит, но развестись всегда поможет // Сегодня. - 2003. - 28 февраля. - C. 11
7. Жилинкова И. В. Брачный контракт.- Харьков, 1995
8. Жилінкова І. Концепція шлюбного договору за новим Сімейним кодексом України // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 3. - C. 122-130
9. Жилінкова І. Розвиток інституту шлюбного договору // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 1. - C. 60-68
10. Жилінкова І. Шлюбний контракт: чинне законодавство та перспективи його розвитку // Право України. - 2000. - № 6. - C. 108-111
11. Заїка Ю. О., Гопанчук В. С. Юридичний довідник. - Київ, 1996.
12. Зайцева, Людмила У шлюбному контракті можна обумовити все, що завгодно // Вечірня газета. - 2004. - 27 лютого. - C. 9

Задача
Богуцька С., сім’я якої переїхала на постійне місце проживання у Францію, звернулася до посольства України в Франції з проханням про вихід її сина віком 16 років з громадянства України. Чоловік Богуцької С., який вирішив залишитися у громадянстві України, не дав згоди на зміну громадянства сина.
Як має вирішитися питання про громадянство сина Богуцької С.? Хто уповноважений приймати таке рішення?
Відповідь:
Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою. Згода на вихід дитини такого віку з громадянства України надається нею письмово у формі заяви і подається в її присутності. За наявності поважних причин (хвороба дитини, стихійне лихо тощо) заява може подаватися у відсутності дитини.
Батьки не мають права вирішувати питання громадянства дитини яка досягла 15 років. Тому для того щоб змінити громадянство сина Богуцької С. потрібна письмова згода сина на вихід з громадянства, відповідно до Закону України "Про громадянство України". Укази про вихід з громадянства підписує Президент України.

Подібні роботи


Категорія: Правознавство | Добавив: (28.03.2013)
Переглядів: 665
Форма входа
Що шукаємо?
Правознавство
Контроль та ревізія в митних органах
Страхування
Фіскальне адміністрування
Фіскальна безпека
Інформаційні системи і технології
Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва
Історія економіки та економічної думки
Маркетинг
Місцеві фінанси
Податкова система
Соціальне страхування
Менеджмент
Фінанси
Політологія
Світові торгові системи
Бюджетна система
Банківські операції
Фінансове регулювання ЗЕД
Українська мова
Гроші та кредит
Національна економіка
Центральний банк і грошово кредитна політика
Економіка і фінанси страхових фірм
Міжнародна економіка
Філософія
Статистика
Макроекономіка
Податкова система
Соціологія
Психологія і педагогіка
Інформатика
Міжнародний менеджмент
Менеджмент персоналу
Стратегічне управління
Групи в соц.мережі
Оцініть сайт
Що Вас привело на наш сайт?
Всього голосували: 474

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачі: 0



Рейтинг@Mail.ru