Вступ Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Податкова система – основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку. В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів. Податкове законодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. На сьогодні особливу увага треба приділяти організації та вдосконаленню державного податкового менеджменту.Основи української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обгрунтування та аналізу економічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Актуальність. Проблема побудови ефективної податкової системи – одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування. Мета. Мета роботи полягає у вивченні особливостей та аналізі податкової політики України та напрямках її здійснення. Створенні рекомендації для покращення податкової системи України для досягнення економічно розвиненої та стабільної держави. Завдання: - вивчити та розглянути систему оподаткування України; - ознайомитися з напрямками її здійснення; - проаналізувати проблеми податкової системи в сучасних умовах; Розділ 1 Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави. Вітчизняна податкова система вважається нестабільною та надмірно складною. Це стримує розвиток підприємництва і пригнічує економічні процеси в державі. Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Україні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на засадах: • стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва; • обов'язковості - впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; • рівнозначності й пропорційності - справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків на більші доходи; • рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) за визначення обов'язків щодо сплати податків; • соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи; • стабільності - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; • економічної обгрунтованості - встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; • рівномірності сплати - встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків; • компетенції - встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами; • єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг; • доступності податкового законодавства для платників податків. Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин. Суб'єкт оподаткування, або платник податку — це той, хто сплачує податки, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана відповідно до чинного законодавства сплачувати відповідні податки і податкові платежі. Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрований у податковому органі. Об'єкт оподаткування — це те, що обкладається податком, база оподаткування. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому розумінні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені Законом України "Про оподаткування". Об'єкт оподаткування має бути реальний, стійкий, легко визначатися, піддаватись чіткому обліку, безпосередню стосуватися податку, що стягується, і його платника. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподаткованих операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. Джерело сплати — це дохід платника, з якого він сплачує податок. Квота — це частка податку в доходах платника. Розділ 2 Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" всі податки розділені на види за різними ознаками. Прямі податки – це податки, які стягуються внаслідок придбання і накопичення матеріальних благ та залежать від масштабів об’єкта оподаткування. Вони розподіляють податковий тягар так, що ті, хто має вищі доходи, платять більше. Непрямі податки — податки на продаж, з обігу, на додану вартість, на продаж цінних паперів, на переказ коштів за кордон, на дарування і успадкування, на передачу власності, на матеріально-технічні запаси та обладнання, на монопольне право та привілеї, а також акцизи, гербові збори, прикордонні збори та всі інші податки (збори), крім прямих податків і податків з імпорту Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Місцеві податки і збори, порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів.Суми місцевих податків і зборів зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем знаходження (проживання) платника, якщо інше не встановлено законом. Залежно від характеру платника розрізняють: а.) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо); б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо). За формою обкладення податки поділяються на прямі та непрямі. До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на: а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності; б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток. До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними є податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. До них належать акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито. Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду). Є два напрями здійснення системи оподаткування: стримуюча (рефляційна) і регулююча (дефляційна). Стримуюча підфункція податків може виявлятися через уведення акцизів на тютюнові вироби й алкогольні напої, що збільшують їх ціну. У результаті зменшується вживання цих виробів. Це політика під час виходу з кризи (стимулювання економічного зростання і зайнятості). Регулююча - політика під час економічного буму (стримування інфляції та запобігання «перегріву» економіки). За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, доходів громадян, направляючи їх на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції, капіталомісткі й фондомісткі галузі з тривалими строками окупності витрат: залізниці й автостради, добувні галузі, електростанції тощо. Таким чином податки здійснюють розподільчу функцію. Податки відіграють важливу роль у соціальному житті суспільства, виконуючи соціальну функцію. Від розмірів і кількості податків залежить благоустрій громадян держави. В міру підвищення гнучкості податкової системи державні органи все частіше надають окремим групам населення податкові пільги з метою пом'якшення соціальної нерівності. Широко розповсюджені податкові пільги багатодітним родинам, студентам і особам, що підвищують свою кваліфікацію. Часто податкові пільги надаються дрібним і середнім підприємцям, фермерам, але ці пільги носять уже не тільки соціальний, але і регулюючий характер. Зазначене розмежування функцій податкової системи має умовний характер, тому що всі вони переплітаються і здійснюються одночасно. Висновки Податок – обов’язковий платіж, який справляється до бюджету з юридичних осіб і громадян. Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування. Найгострішою проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості. Проблема може вирішуватись тим чи іншим методом, але вона не дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються від їх сплати. Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск. 2 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс України. Податковий кодекс України набуває чинності з 1 січня 2011 року (за виключенням деяких положень,які наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року). Він значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих. Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин. Список використаної літератури: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомость Верховної Ради України. - 1996 2. Податковий кодекс України. 3. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 4. травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. 5. Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби України // Фінанси України. – 2001. 6. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007р. 7. Копєйчиков В.В / Правознавство., 2006 р.
!!! Якщо у Вас виникла помилка при завантаженні роботи - зв'яжіться з автором !!! ↑↑↑ Контактні дані ↑↑↑
