Поняття, особливості та перспектива розвитку електронних форм грошей в сучасних умовах (2011) - Гроші та кредит - ІНДЗ (КПІЗи) - Навчальні матеріали - Допоможемо студенту


Головна » Навчальні матеріали » ІНДЗ (КПІЗи) » Гроші та кредит

Поняття, особливості та перспектива розвитку електронних форм грошей в сучасних умовах (2011)

Історія та сьогодення пластикових карток

Термін "пластикова картка" – консолідуючий, загальновживаний, узагальнюючий при позначенні всіх правових і фінансових інструментів, виготовлених у традиційній для карток формі. Дійсно, "пластикова картка" – настільки широке для сприйняття поняття, що, зустрічаючи його сьогодні в повсякденному житті, не завжди маєш хоча б загальне уявлення, про що йдеться. Пластикові картки можуть поєднувати в собі сукупність суб'єктивних прав і обов'язків, що належать їхнім власникам. Сьогодні такі права, а відповідно до них і картки, можуть бути класифіковані за такими критеріями:
         1) Характер прав (фінансовий, товарний, правовстановлюючий тощо), закріплених самою карткою.

2) Суб'єкт, який виготовляє пластикові картки (банк, інша кредитна установа, приватна юридична чи фізична особа).

3) Технологія виготовлення картки.

За цими трьома критеріями, власне, і розподілений весь обсяг поняття "пластикова картка". Інших у теорії немає і бути не може.
Ідея пластикових карток як платіжного засобу не нова. Основні принципи подібних карток були закладені ще в 19 столітті. Ідею використання пластикових карток вперше висунув Едвард Беламі. Він, як і будь-який геніальний письменник – фантаст, на кілька століть випередив своє покоління, передбачивши появу якісно нових платіжних інструментів. Про можливість використання як засобу платежу замість звичайних грошей "пластикових штуковин" світ довідався в 1880 році з книги Беламі "Дивлячись назад.

Реалізація ідей відомого фантаста і журналіста відбулася на початку двадцятого століття в Сполучених Штатах. Місце і час були обрані невипадково. Споживчий кредит у Штатах починає набирати обігу ще з дев'ятнадцятого століття, а до початку двадцятого навряд чи ще яка-небудь країна могла конкурувати з Америкою по поширеності цього цивільного інституту. Основою для становлення карткового обігу були міцні, довгострокові і взаємовигідні відносини між продавцями і покупцями, що в результаті привело до появи системи "програм лояльності клієнтів" (loyalty programs).

У 1928 році компанія "Farrіngton Manufakturіng" розробила нову технологію випуску карток, запропонувавши спеціальний рельєфний напис на міцному носії (спочатку метал, потім пластик), що містить інформацію про власника картки, а також індивідуалізує набір буквенних і цифрових символів. Для здійснення платежу за допомогою картки використовувався механізм під назвою імпринтер, що являє собою могутній прес, який друкує всі дані картки на торговому документі - чеку або квитанції.

У 1946 році Джон С. Біггінс, службовець Національного банку Флетбуш розробив і ввів у практичне використання фінансову схему, що називалася "Chargeіt". Її суть полягала у збиранні роздрібними магазинами від покупців спеціальних боргових розписок з наступним їх наданням у кредитні установи, що їх викуповували. Ця схема лягла в основу сучасних кредитних взаємин, а Біггінс вважається батьком засновником усієї кредитно-карткової справи.
На наступному етапі з'являються вже банківські пластикові картки. Банківська картка у двадцятому столітті є найвищим рівнем оформлення кредитних взаємин. Це документ, виданий клієнту банком і використовується для ідентифікації при безготівковій купівлі товарів у магазинах чи одержанні готівки, в її основі лежить система договірних відносин між основними учасниками операцій: з одного боку – банками, магазинами і підприємствами сервісу, з іншого – клієнтами банків (власниками карток).
За функціональними характеристиками розрізняються кредитні і дебетові картки. Перші пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користатися кредитом при купівлі товарів і при одержанні касових позичок. Другі призначені для одержання готівки в банківських автоматах чи придбання товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунка власника картки в банку. Особливу категорію складають платіжні картки (як різновид кредитних карток) – загальна сума боргу при їхньому використанні повинна погашатися цілком у визначений термін після одержання виписки без права продовження кредиту.
Перша в історії кредитна банківська картка з'явилася в 1951 році. Її випустив Franklіn Natіonal Bank. А вже в 1967 році декілька великих регіональних асоціацій об’єднуються під егідою компанії Іnterbank Card Assocіatіon, що одержала назву Master Card Іnternatіonal. Майже одночасно і паралельно з нею почала діяти система Amerіcan Express. Через чотири роки, у 1971 році створюється VІSA USA Іnc, пізніше перейменована у VІSA Іnternatіonal.
І, нарешті, у 1992 році європейські "карткові" компанії утворили компанію Europay Іnternatіonal. Це нова європейська карткова платіжна система, що одержала права на управління фірмовими марками EuroCard і Master Card.
Але якщо сьогодні пластиковими картками вже нікого не здивуєш, то електронні гроші є поки що загадкою для більшості громадян як у нашій країні, так і за кордоном.

Електронними або цифровими грошима називаються платіжні засоби, що перебувють в обігу в електронному вигляді, який гарантує анонімність. За аналогією з готівковими купюрами цифрові гроші, як електронні документи містять номінальну вартість, вказівку на емітента, індивідуальні ознаки (серія, номер тощо) і елементи захисту від підробки (підтвердження їх цифровим підписом емітента). Вони дуже мобільні, прості і зручні у використанні і відносно надійно захищені від злочинних зазіхань. Повноцінне використання таких платіжних засобів стало можливим лише з винаходом спеціального "охоронного" засобу – електронного цифрового підпису – реквізиту електронного документа, призначеного для захисту цього документа від підробки, отриманого у результаті криптографічного перетворення інформації з використанням закритого ключа електронного цифрового підпису. Він дозволяє ідентифікувати власника сертифіката ключа підпису, а також установити відсутність перекручування інформації в електронному документі.
Про історію виникнення перших електронних (мережних) платіжних систем розповідає Тедеєв Астамур Анатолійович у своїй книзі "Електронні банківські послуги":
"У лютому 1995 р. англійський Barclays Bank став першим великим європейським банком, що почав здійснювати підприємницьку діяльність з використанням мережі Інтернет. На спеціальному веб-сайті банку була відкрита Інтернет-вітрина (магазин) із продажу вин, іграшок, а також залізничних квитків. Клієнти банку могли переглядати каталоги і використовувати номери своїх банківських кредитних карток для оплати товарів, які доставляє їм кур'єр. Проект банку Barclays дозволив від реклами вперше перейти до повноцінних банківських операцій у мережі Інтернет. Покупці переглядали електронні каталоги товарів і заповнювали електронні бланки замовлень. Бланк із зазначенням даних про кредитну картку покупця шифрувався і враховувався банком. На первинному етапі задля безпеки доступ до банківських рахунків клієнтів не надавався, і вони не могли управляти своїми банківськими рахунками на відстані. Потім це технологічне обмеження було знято.
Тоді як традиційна комп'ютеризація в банках продовжувалася, виникали і нові стратегії автоматизації. Першими проектами в галузі кредитних послуг, при наданні яких в якості інструменту управління банківським рахунком на відстані була мережа Інтернет, стали розробки корпорацій Іnternet Corp. (програма домашніх банківських послуг Home bankіng servіce), Mіcrosoft (програма Money – електронні розрахунки та управління власними фінансами) і банків – партнерів Natіons Bank of Amerіca (програмне забезпечення для управління власними коштами – Managіng your Мопсу). Сьогодні при здійсненні електронної економічної діяльності господарчі суб'єкти одночасно можуть використовувати декілька варіантів систем електронних грошей.
Технологічно спрощуючи, можна сказати, що сучасні електронні гроші являють собою певну послідовність цифр, що символізують банкноти і монети, і в цьому полягає їхня інформаційна сутність. З їхньою допомогою можна придбавати товари (послуги) у режимі реального часу з використанням інструментів управління банківським рахунком на відстані (комп'ютер, підключений до мережі Інтернет, Мондекс-телефон (Інтернет-банкінг), мобільний телефон, що підтримує стандарт WAP (мобільний банкінг), банківські пластикові картки (карткові електронні банківські послуги чи картковий банкінг). За прогнозами фахівців, у перспективі електронні гроші можуть потіснити, а потім і частково витіснити грошові знаки, матеріально зафіксовані в традиційних формах.
Як уже зазначалося, перший віртуальний банк, що здійснює банківську діяльність винятково в мережі Інтернет, був створений у 1994 р. в рамках американського мережного кредитно-карткового проекту Fіrst Vіrtual Holdіngs. Технологічною основою банківських операцій стало використання електронної пошти. У цій системі електронних розрахунків номери банківських кредитних карт клієнтів заносяться в захищену комп'ютерну систему і ніколи не виходять за межі мережі. Замість них видається ідентифікаційний номер, переданий для оплати електронних купівель".

Ця система виявилася настільки вдалою, що її основні принципи поширилися в усьому світі. За допомогою цифрових грошей відбуваються швидкі фінансові перекази в будь-яку точку землі, оплата комунальних, телефонних, телевізійних послуг, послуг Інтернет-провайдерів, оплата кредитів тощо. Загалом, новому суспільству інформаційного типу такі платіжні засоби просто необхідні.


 

Види електронних грошей

Під електронними грошима розуміють такі носії сприйманої електронними системами обробки даних (ЕСОД) інформації про грошову вартість, які беруть участь в операціях з оплати куплених товарів і наданих послуг. Конкретний вигляд електронних грошей залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи магнітні картки або інші машинні носії (зокрема дискети).

Нині найпоширенішою формою електронних грошей є магнітні пластикові картки (МПК), які успішно виконують певні функції грошей, насамперед як засобу платежу.

Спершу магнітні пластикові картки як електронні гроші застосовувалися у вигляді кредитних карток (КК), щоб організувати оплату куплених у кредит товарів і отриманих послуг. Кредитні картки містять здебільшого інформацію про саму картку (унікальний номер картки, який ідентифікує її та складається з номера емітента і додаткових службових символів); дві дати — видачі картки та закінчення терміну її дії; повне найменування власника картки, а іноді й зразок його підпису на зворотному боці, а також специфічні дані — наприклад, ліміт платежу, код обслуговування і т. ін.

Зауважимо, що найменування власника, номер картки і дата її видачі, як правило, друкуються опуклим шрифтом. Це потрібно для того, щоб під час купівлі можна було й уручну ставити на чеках копії підпису із магнітні пластикові картки.

Згідно з традиційною схемою використання магнітних пластикових карток як кредитних карток у торговельних точках (ТТ) створювалися три копії чека про покупку, кожна з підписом клієнта-покупця. Продавець звіряв ці підписи зі зразками на кредитній картці (тобто ідентифікував клієнта-покупця), і в разі їх збігу «угода» вважалася дійсною. Перший примірник чека передавався покупцеві, другий — продавцеві і третій надсилався компанії (банку), яка видала кредитну картку й надала кредит. При потребі продавець міг зателефонувати до цієї компанії й пересвідчитися в тому, що картка й кредит справжні.

Сучасна технологія використання магнітних пластикових карток як кредитних карток для оплати товарів у кредит передбачає наявність у торговельних точках спеціального пристрою — касового розрахункового термінала (КРТ), призначеного для автоматичного зчитування інформації з магнітної стрічки й виписування чека про покупку. Передбачається також, що після вводу кредитної картки й персонального коду її власника за допомогою такого термінала ідентифікуються покупець і організація, яка видала картку (емітент КК). Окрім того, передбачається зв’язок касового розрахункового термінала через модем із центральним комп’ютером (ЦК) компанії, котра видала кредитну картку, або з комп’ютером розрахункового (процесингового) центру, який обслуговує відповідну торговельну точку та являє собою спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, де зосереджується й обробляється інформація про отримані товари чи послуги пред’явниками карток та ініціюється оплата їх вартості з рахунків у банківських установах. Завдання ЦК — перевірити й підтвердити наявність КК, а також те, що кредит не перевищений, тобто покупка можлива. Такий оперативний автоматичний режим зв’язку КРТ у торговельних точках із центральним компютером потрібний, щоб перешкодити діям шахраїв та зекономити час, потрібний на різні уточнення.

На початку кожного місяця власникові кредитної картки надходить повідомлення (виписка) від компанії, яка видала картку й оплачувала далі його витрати. У повідомленні наводяться всі його витрати за минулий місяць (дата, місце, кількість, сума тощо) та загальна їх сума. Вона має бути оплачена, здебільшого, до кінця місяця, в якому отримано повідомлення, або протягом 25 днів від дня його отримання. У противному разі рахунок конвертується в позику, яку потрібно негайно погасити.

Зауважимо, що запроваджена нині УДПЕЗ «Укртелеком» система оплати за міжміські телефонні розмови з домашнього телефону базується, по суті, на використанні кредитних карток. Щоправда, вона не має тут фізичного відповідника, а кредит вважається необмеженим для всіх власників телефонів, тобто кредитна картка існує в неявному вигляді. Коли за такої системи клієнт не може оплатити використаний кредит за проведену розмову, йому відмикають телефон. Отже, система надання автоматичних розмов пов’язана з ризиком. Останній супроводжує видачу кредитної картки у будь-якій системі, оскільки ніколи повністю не виключається, що клієнт буде не в змозі повернути використаний кредит (смерть, банкрутство і т. ін.).

Використовувати кредитні картки вигідно і користувачеві, який може отримувати послуги та брати товари в кредит, і банку, котрий за кредитування фізичних осіб бере комісійну винагороду.

Емісію кредитних карток виконують лише банки. Банк-емітент здійснює облік за кожною карткою окремо, тому процесингові центри готують окремі платіжні документи стосовно кожної операції за кредитною карткою і надсилає їх до банку-емітента.
Видаючи картку клієнтові, з ним укладають договір на обслуговування, де зазначається тип кредиту та формулюються умови його надання. Водночас до неї заносять номер розрахункового або кредитного рахунку клієнта, його прізвище та ім’я, інші дані, а також персональний ідентифікаційний номер.
Великі та середні покупки оплачують, як правило, у режимі прямого зв’язку платіжного термінала торговельної точки із процесинговим центром і (або) банком, перевіряючи допустимість ліміту кредиту на спеціальному рахунку клієнта. Для малих сум (тобто таких, які менші від заданої величини) оплата може виконуватися й у режимі офф-лайн (непрямого зв’язку).
У разі використання КК гарантом платежу є банк-емітент, а тому після того як зроблено покупку, її суму перераховують на тимчасовий рахунок або вираховують із кредитного ліміту, і в наступних операціях участі вона не бере. Розмір кредитного ліміту КК установлюють, укладаючи договір із клієнтом.
Якщо кредитку загублено, усі операції з нею в режимі прямого зв’язку блокуються, а операції з непрямого зв’язку виконуються й далі згідно з чинними в системі правилами.

Власник магнітної пластикової картки використовує її як картку банківських автоматів (банкоматів) для одержання готівки. Для цього картку вставляють в автомат і набирають секретний особистий код (ПІН — персональний ідентифікаційний номер) на спеціальній клавіатурі. У багатьох країнах банкомати працюють протягом 24 год на добу, але існують обмеження або щодо разової суми, або щодо суми, яку можна одержати впродовж одного дня. Видана за карткою готівкова сума знімається з рахунку клієнта в тому банку, якому належить банкомат (банкомат зв’язаний із ЦК банку, сума кредиту контролюється).

Коло операцій з використанням карток дедалі розширюється. Вони зокрема використовуються як: електронний гаманець (ЕГ), дебетова картка (ДК), розрахункова картка (РК) і, як уже зазначалося, КК.
Електронний гаманець, як і кредитна картка, має забезпечувати розрахунки клієнта за послуги й товари, а також отримання ним готівки. Існують два основні варіанти ЕГ: індивідуальний, або персоніфікований, ЕГ (ІЕГ) та анонімний ЕГ (АЕГ). Різниця між ними полягає ось у чому.
1. Індивідуальний електронний гаманець містить індивідуальні дані власника, у тому числі номер його розрахункового рахунку, номер договору про обслуговування і т. ін. Анонімний електронний гаманець таких даних не має.
2. Індивідуальний електронний гаманець видає банк-емітент або його філія на підставі індивідуального договору, укладеного з клієнтом. Видача анонімного електронного гаманця значно простіша, оскільки договір із клієнтом не укладається, достатньо лише його згоди керуватися правилами використання гаманця. Більш того, банк заздалегідь готує анонімний електронний гаманець з нульовим балансом і первинним ПІН, а клієнт може придбати АЕГ в банку-емітенті або навіть у агента банку.

Первинний персональний ідентифікаційний код (номер) клієнта установлює банк і повідомляє його клієнтові, коли укладається договір. Клієнт, отримавши індивідуальний електронний гаманець, може змінити цей код.

Занесення грошей (вірніше, інформації про них) до ЕГ називають завантаженням. Завантаження, як і дозавантаження електронного гаманця, завжди виконується на банківському терміналі або на спецобладнанні в режимі он-лайн до центрального компютера банку-емітента і з обов’язковим пред’явленням ПІН.
3. Платежі, здійснювані з допомогою індивідуального та анонімного електронного гаманця, не різняться між собою. Вони виконуються в режимі офф-лайн на касовому розрахунковому терміналі, як правило, без набору ПІН. Завдяки цьому процедура оплати істотно спрощується, стаючи схожою на процедуру з використанням звичайного гаманця.
4. Якщо індивідуальний електронний гаманець загублено або викрадено, він може бути заблокований для подальшого використання, хоча залишки грошей клієнтові не повертаються. Отже, загубити анонімний електронний гаманець означає втратити гроші, які були в ньому на цей момент. Він не блокується і може використовуватися для оплати товарів та послуг будь-ким доти, доки в ньому є гроші.

Специфіка обробки ЕГ полягає в тому, що гроші всіх клієнтів з гаманцями заносяться на узагальнений (консолідований) «рахунок гаманців» у банку-емітенті, тобто гроші втрачають належність конкретному власникові. Проценти на гроші в ЕГ не нараховуються, але при цьому загальна база виданих та завантажених ЕГ ведеться.

Користуватися ЕГ вигідно всім учасникам системи, і насамперед із таких міркувань.
          1. Власник ЕГ має змогу тримати при собі небагато готівки, а отже, менше ризикує в разі, коли загубить гроші чи буде пограбований. Крім того, він економить час, що витрачався раніше на розрахунки за різні послуги (торговельні, комунікаційні і т.ін.).

2. Підприємства торгівлі та послуг завдяки використанню ЕГ скорочують витрати на роботу з готівкою. Водночас зменшується ризик неоплаченого кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки.
         3. Для банку-емітента ЕГ є засобом залучення грошових коштів, що по суті рівносильне залученню вкладів фізичних осіб. Окрім того, банк, скоротивши витрати на роботу з готівкою, має потенційну можливість надавати дохідні послуги із завантаження гаманців.

Дебетова картка (ДК), так само як і ЕГ, є передоплатною карткою багатоцільового призначення. Тому характеристика індивідуального ЕГ багато в чому стосується й ДК. Основна відмінність ДК від ЕГ полягає в тому що:
1. Кожна ДК має в банку-емітенті свій рахунок, де відображаються всі операції, виконувані з її допомогою (на відміну від загального рахунку електронних гаманців):
2. ДК використовується для середніх та великих платежів, тому частина платежів може виконуватися в режимі он-лайн. Проте не виключається використання ДК для платежів малими сумами.

3. Під час усіх операцій із ДК використовується здебільшого персональний ідентифікаційний код.
4. За залишками рахунку нараховуються проценти.
До переваги ДК порівняно з ЕГ належать вища безпечність та гарантованість повернення грошових коштів у разі загублення картки. Недоліком ДК є вища порівняно з ЕГ вартість однієї транзакції.
          Розглянемо загальну технологію роботи з ДК.
Дебетові картки видаються у банку або його філії під час укладання індивідуального договору на обслуговування клієнта. Останньому відкривається рахунок для обслуговування з допомогою ДК, а до самої ДК записується номер цього рахунку, прізвище клієнта й інші дані, зокрема номер його розрахункового рахунку. ПІН формується банком і передається клієнтові.
Коли видається ДК, гроші клієнта заносяться на рахунок ДК у банку-емітенті. Гроші на цьому рахунку є коштами конкретного клієнта-власника, а тому процесинговий центр формує окремі дебетові платіжні документи за кожною операцією з ДК і надсилає їх до банку-емітента. (Щодо ЕГ це один платіжний документ на всі операції всіх гаманців даного банку). Загальна база унікальних номерів ДК обов’язково формується в банку-емітенті, облік іде по кожній окремій дебетовій картці.

Завантажується ДК найчастіше в банку-емітенті. Верхня межа суми завантаження для кожного клієнта є індивідуальною, а нижня дорівнює нулю. Дозавантажуватися ДК може з допомогою спеціального обладнання, у банківських автоматах, але завжди в режимі он-лайн до банку-емітента. При цьому клієнт завжди пред’являє ПІН, який відразу може й змінити. Оплачуються товари або послуги так само, як і при застосуванні ЕГ, але обов’язково з використанням ПІН.

Загублену чи вкрадену ДК за аналогією до ЕГ уміщують у стоп-листок, запобігаючи її використанню, але залишок суми на ДК, на відміну від гаманця, повертається її власникові згідно з відповідними правилами.
Розрахункова картка призначена для управління розрахунковим рахунком (РР) клієнта. Вона також є карткою багаторазового використання й багатоцільового призначення і ЕГ і ДК принципово відрізняється ось у чому.
1. РК не містить даних про залишок на розрахунковому рахунку (він може змінюватися й у результаті операцій без РК). З огляду на це всі операції з РК можуть здійснюватися лише в режимі он-лайн (прямого доступу).
2. Гарантом операцій із РК є банк, тому після авторизації РК (і відповідно клієнта) та підтвердження покупки, потрібна сума знімається з РР і надходить на тимчасовий рахунок, а далі в операціях участі не бере.
3. РК, як і ДК, розрахована на середні та великі платежі, тому операції з нею виконуються в он-лайн, причому завжди використовується ПІН.
Право емісії РК можуть мати лише ті банки, які ведуть РР клієнта.
Вигоди від застосування РК такі самі, як і від ЕГ, але для підприємств торгівлі зменшується ризик того, що платіж згодом буде визнаний недійсним через відсутність такого РР або коштів на ньому. Грошові кошти, якими керує РК, у банку певним чином індивідуалізовано. Тому процесинговий центр, як і для ДК, формує дебетовий платіжний документ за кожною операцією з РК і надсилає його до банку, де зберігається РР клієнта. У банку зберігається й загальна база всіх виданих РК.
Картки банк видає так само, як і ДК. Завантаження РК зводиться фактично до розміщення клієнтом грошових коштів на своєму РР.
Під час оплати платежу чи послуги, виконуваної в режимі прямого доступу і з пред’явленням ПІН, перевіряється також наявність залишку на РР клієнта. За РК можна отримати й готівку в будь-якій сумі, що не перевищує залишку на РР. Якщо РК загублено, усі операції з нею можуть бути заблоковані.
Поширеність електронних грошей і перспективи розвитку.

На думку деяких аналітиків, незабаром електронні засоби розрахунків повністю витіснять з ринку готівку і чеки, оскільки вони представляють зручніший спосіб оплати за товари і послуги.

За підрахунками компаній ABA/Dove, електронні платежі незабаром можуть витіснити готівку і чеки, оскільки вже сьогодні кожна друга покупка в магазині здійснюється з використанням електронних засобів оплати. Готівка залишається головним засобом оплати в традиційних магазинах лише для 33% покупців.

Тоді як більшість онлайнових покупок здійснюються за допомогою кредитних карт, майже половина респондентів використовують в електронній комерції чеки і грошові поштові перекази, а чверть віртуальних покупців користуються Р2Р-платежами.

Дві третини споживачів оплачують хоч би один щомісячний рахунок електронними засобами, включаючи кредитні\дебетові картки, прямі платежі або користуються послугами онлайнових банків. Аналітики вважають, що до 2008 року онлайнова оплата рахунків досягне значних об'ємів, оскільки більшість користувачів почнуть використовувати або збільшить використання цієї платіжної опції. Разом з цим значно скоротиться використання "паперових" платежів - 21% респондентів заявили, що вони мають намір відмовитися від оплати своїх рахунків по чеках.

В той же час аналітики компанії Yankee Group відзначають, що 11.7% американських споживачів оплачують сьогодні свої рахунки через інтернет, тоді як минулого року їх налічувалося 8.1%. Маркетингові зусилля починають приносити свої результати: 29% споживачів вже висловили зацікавленість у використанні електронних систем оплати рахунків (EBPP), а 14.9% називають основним спонукаючим мотивом скорочення тимчасових витрат.

Проте фахівці попереджають, що в даній області банки зіткнуться з конкуренцією з боку провайдерів фінансових послуг, враховуючи, що провайдер, який надасть користувачам зручний і простій інтерфейс зможе утримувати їх протягом тривалого часу.

Зростання обертів електронної комерції «Business to consumer», наприклад, в Росії млн. дол. (за даними The Economist, Boston Consulting Group):

Зростання електронної комерції в секторі «Business to consumer», млрд. дол. (за даними eMarketer):

Частка електронної комерції у ВВП (GDP) США (за даними eMarketer):

GDP = 8,800 млрд. долл.

GDP = 9,525 млрд. долл.

 

Проблеми у використанні електронних грошей.

У використанні пластикових карток можна відзначити безліч переваг. Але навіть з безліччю цих переваг в їх застосуванні можна знайти і негативні сторони. Одним з мінусів для власників карт перш за все є витрати, які вони вимушені нести.

1. За зручності, які дасть застосування карток доводиться платити.

2. Картки приймаються не у всіх магазинах і інших організаціях торгівлі і сфері обслуговування (особливо в країнах, які тільки вступають на цей шлях, як Білорусь).

Для магазинів, які здійснюють продаж своїх товарів за допомогою пластикових карт, також є деякі незручності.

1. Потрібні початкові витрати на закупівлю або оренду відповідного устаткування і подальші поточні витрати на підтримку його в робочому стані, обслуговування.

2. Певну складність можуть представляти процес авторизації карток, взагалі відношення з процесинговим центром, обслуговуючими картки даного емітента.

Для банку також існують менш приємні сторони. Перш за все це пов'язано з вельми високими витратами, особливо на початку роботи з картками. Наприклад, витрати Столичного(московського) банку заощаджень - АГРО на створення власної системи STB - card перевищили 12 млн. доларів. Високі витрати, а також слабкий розвиток сучасних засобів зв'язку, без яких не можна вести обслуговування карток, і деякі інші обставини роблять крупні інвестиції в картковий бізнес в умовах Росії вельми ризикованими. У західній економічній літературі останніх років широко обговорюються соціальні наслідки застосування кредитних карток. Причому найбільш поширені погляди економістів, що розглядають переваги і недоліки застосування карток з позиції споживача.

Критики карток вважають, що вони «підбурюють» людей здійснювати «надвитрати», перевитрачати власні засоби, збільшуючи розмір довга компаніям і банкам. Дійсно, у Великобританії біля власників кредитних карток не погашають кредит протягом терміну безпроцентного користування позикою і тому сплачують відсотки. Борг США за кредитними картками також вельми значний.

З позиції емітента - банку, що випускає картки в звернення, найбільш серйозним є питання рентабельності виконуваних послуг. Так, для більшості операцій, що виконуються за допомогою кредитних карток потрібний декілька років, щоб стати прибутковими.

22

Шахрайство. Це інша серйозна проблема. Загальна сума незаконних операцій з чеками і кредитними картками у Великобританії складає близько 50 млн. ф. ст. в рік, причому 20 млн. з них - це незаконні операції з кредитними картками.

Для запобігання несанкціонованого використання втрачених карток в зарубіжних країнах ведеться спеціальний реєстр таких карток - «stop list». Відмітивши пропажу картки, власник повинен негайно повідомити про це банку. Останній розсилає цю інформацію всім підприємствам, що приймають картки. Здавалося б, постійне ведення «стоп - листа» вирішує проблему незаконного використання втрачених і вкрадених карток. Проте власники часто помічають пропажу не відразу, і інформація про «заморожені» картки доходить до торговців через певний період, тому у шахраїв залишається достатньо часу, щоб використовувати картку.

Крім того, для скорочення сум щорічних збитків від незаконного використання кредитних карт найбільші банки в середині 80 - х р. р. випустили картки останнього покоління (картки з голограмою), підроблювати які практично неможливо; передбачили блокування рахунку клієнта при втраті картки; упровадили порядок, при якому клієнт має право лише на три спроби, щоб правильно набрати свій персональний ідентифікаційний номер на клавіатурі банкомату, після чого картка автоматично вилучається із звернення і потім повертається клієнтові після з'ясування причин неправильного набору номера. Банки встановлюють спеціальні телекамери для ідентифікації всіх користувачів банкоматів, використовують сенсорні і інші пристрої, щоб запобігти несанкціонованому використанню карток.

Аналізуючи переваги і недоліки застосування кредитних карт на макрорівні - на національному рівні, - слід підкреслити, що в процесі функціонування кредитних карток існують серйозні проблеми, що роблять негативний вплив на економіку. Відомо, що використання кредитних карт як платіжний засіб скриває в собі можливість збільшення грошової маси в обігу (оскільки щорічна емісія карток збільшується на 20 - 25%), надлишок який вийде до зростання інфляції і інших несприятливих для економіки наслідків. Визначення обов'язкового мінімального місячного платежу по картці і інші подібні заходи дозволяють контролювати грошову масу. Наприклад, Казначейство Великобританії встановлює ліміт на отримання готівки і мінімальну суму платежу (встановленого для всіх видів рахунків), виражених або у відсотках до суми простроченого платежу, або у фіксованій сумі (залежно від того, яка сума більша). Використовуються і інші заходи.


 

Майбутнє грошей

Підводячи підсумок екскурсу в історію грошей, спробуємо заглянути в майбутнє.
   На мій погляд, у майбутньому слід очікувати повного витиснення паперових і металевих грошей з обігу й заміни їх електронними грішми. Будь те гроші на пластиковій картці або гроші у вигляді електронного запису в емітента ІнтернетнГрошей.
   Крім того, на думку деяких фахівців, у результаті процесів глобалізації вже протягом найближчих десятиліть з'явиться єдина світова валюта, що ще більше спростить процеси міжнародної торгівлі.
   Існує також думка, що в майбутньому відпаде необхідність навіть у пластикових картках, а розраховуватися за товари й послуги можна буде за допомогою біометричних параметрів: відбитків пальців або знімка сітківки ока.
   Але це все − прогнози. Нам же залишається спостерігати за технічним прогресом і користуватися його досягненнями.
скачать Поняття, особливості та перспектива розвитку електронних форм грошей в сучасних умовах (2011)

Подібні роботи


Категорія: Гроші та кредит | Добавив: admin (26.11.2012)
Переглядів: 1471 | Теги: електронні гроші, безготівкові гроші, електронна комерція
Форма входа
Що шукаємо?
Правознавство
Контроль та ревізія в митних органах
Страхування
Фіскальне адміністрування
Фіскальна безпека
Інформаційні системи і технології
Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва
Історія економіки та економічної думки
Маркетинг
Місцеві фінанси
Податкова система
Соціальне страхування
Менеджмент
Фінанси
Політологія
Світові торгові системи
Бюджетна система
Банківські операції
Фінансове регулювання ЗЕД
Українська мова
Гроші та кредит
Національна економіка
Центральний банк і грошово кредитна політика
Економіка і фінанси страхових фірм
Міжнародна економіка
Філософія
Статистика
Макроекономіка
Податкова система
Соціологія
Психологія і педагогіка
Інформатика
Міжнародний менеджмент
Менеджмент персоналу
Стратегічне управління
Групи в соц.мережі
Оцініть сайт
Оцініть сайт
Всього голосували: 905

Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачі: 0



Рейтинг@Mail.ru