Головна » Навчальні матеріали » ІНДЗ (КПІЗи) » Фіскальна безпека

Місце та роль міжнародних організацій у системі глобальної та європейської безпеки (2012)
На межі двох тисячоліть в житті практично всіх держав світу центральне місце займають глобальні економічні, фінансові та валютні проблеми. Вони значною мірою впливали на розвиток всіх країн планети і в період Першої та Другої світових війн, і у роки Великої Депресії, і міжнародних валютних криз, а також продовжують впливати і на сьогодні. Їх розв’язання так чи інакше покликані вирішити спеціальні органи - міжнародні організації котрі є фундаментом світової безпеки.
Відтак, міжнародні організації - явище в громадському житті, взагалі, не нове. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин. Різноманітна й активна міжнародна діяльність міжнародних організацій, їх чисельний ріст і обумовлена цими чинниками необхідність розвитку міжнародно-правового регулювання їхньої діяльності сприяли утворенню в системі сучасного міжнародного права нової його галузі - права міжнародних організацій.
Як поняття, право міжнародних організацій можна визначити як сукупність норм, що регулюють процес створення, діяльності і припинення існування міжнародних організацій, а також норм, що визначають їхній правовий статус і обсяг правочинностей. Беручи до уваги, те, що міжнародні організації за своєю юридичною природою е суб'єктами сучасного міжнародного права похідного характеру (тобто, вторинними), підкреслимо, що вони являють собою об'єднання держав, створені ними в повній відповідності до вимог міжнародного права, а значить, тільки на основі міжнародного договору, для вирішення якихось конкретних завдань.
Розкриваючи це поняття, відзначимо, що правомірно створені організації повинні відповідати таким ознакам:
- у   створенні   організації   беруть   участь,   як   правило,   тільки суверенні держави;
-  організація створюється у повній відповідності до міжнародного права;
-   організація створюється, як правило, на основі міжнародного до-говору    (відомі    факти    створення    міжнародних    організацій на основі резолюцій інших організацій, зокрема ООН);
-   організація створюється з метою вирішення конкретних завдань;
-   організація має систему постійно діючих органів;
-    організація    володіє    визначеним    її    засновниками    обсягом міжнародної правосуб'єктності;
-    організація  має статус  міжнародної організації (цей  принцип, на думку І.І.Лукашука, має вирішальне значення)1.
У питанні про класифікацію міжнародних організацій у літературних джерелах ясності немає. Найкращим видається формування ознак класифікації, що приводиться у книзі "Міжнародне право" за редакцією Г.І.Тункіна. Як вважають її автори, "найбільш вдалою є класифікація за такими ознаками:
-    юридична природа організацій;
-    масштаб діяльності організацій;
-    предмет діяльності організацій.
Беручи це до уваги, автори класифікують міжнародні організації як :
міжнародні універсальні організації;
міжнародних фінансові організації ;
міжнародні організації в системі світової торгівлі.
Міжнародні універсальні організацїіта їх роль в світовому господарстві.
До міжнародних універсальних організацій відносять: ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна морська організація (ЇМО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС) та ін., міжнародні організації регіонального характеру: Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація американських держав (ОАД) та ін., міжнародні неурядові організації (хоча вони і не с суб'єктами міжнародного права, але їх дуже багато і вони дуже впливають на розвиток міжнародних відносин).
Міжнародні організації виникли в середині ХІХ ст., і до кінця століття їхня діяльність досягла рівня, який дав підстави говорити про них як про важливі центри міжнародного життя. Першими діючими міжнародними організаціями були організації неполітичного характеру. Першу політичну постійно діючу міжнародну організацію було створено в 1919 році – Ліга Націй. Її статут, розроблений на Паризькій мирній конференції, став компонентом Версальського мирного договору 1919р. Офіційною метою Ліги Націй, яка діяла до 1946 року, було підтримання міжнародного миру та безпеки.
Важливим етапом в історії міжнародних організацій було утворення Організації Об’єднаних Націй, яка, по суті, є першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів. За більше ніж 60 років свого існування ООН перетворилася на невід'ємну частину міжнародної структури. Членами ООН є різні за економічними системами та регіонами планети держави, які пов'язують з її діяльністю вирішення хвилюючих проблем. Не буде перебільшенням відзначити, що жодна подія в світі не залишається поза увагою ООН.
У червні 1945 р. на конференції у Сан-Франциско було підписано Статут ООН – першої політичної універсальної організації з підтримання міжнародного миру та безпеки, заснованої на принципі колективної безпеки. Одночасно з ООН було утворено міжнародні організації, що одержали назву спеціалізованих установ, зв’язаних з ООН спеціальними угодами. Це продовольча й сільськогосподарська організації ООН (ФАО), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров´я (ВОЗ) та ряд інших. Продовжували існувати давні та виникали нові регіональні організації з підтримання миру та безпеки: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація договору Південно - Східної Азії (СЕАТО), Організація Центрального договору (СЕНТО) та інші.
Ренесанс міжнародних організацій історично збігся з проголошенням незалежності України, яка вийшла на світову арену в новій якості. Необхідність розв'язання назрілих проблем соціально-економічного життя, зумовили зростання ролі ООН та її підрозділів для нашої держави. Все це вимагає діяльності системи міжнародних організацій, їх цілей, структур, правових основ функціонування з метою оптимального використання їх величезних можливостей в наших національних інтересах.
Система ООН - сама організація та різні, пов'язані з нею організації - вживає єдиних глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток найменш розвинених країн за допомогою різних програм, присвячених вирішенню проблем - від технічної співпраці до скликання міжнародних конференцій і від планування всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях, таких як торгівля, промисловість та сільське господарство.[4,c.15]
Для того, щоб допомогти урядам закласти більш ефективну основу для діяльності з метою розвитку, ООН сприяє у підготовці національних планів розвитку, спрямованих на забезпечення збалансованого економічного та соціального прогресу і найкращого використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів. Вона надає допомогу країнам, які розвиваються в мобілізації засобів, необхідних для фінансування програм розвитку, як шляхом збільшення їх власних доходів від експорту, так і за допомогою залучення зовнішнього капіталу.
Реалізацію соціального розвитку в країнах третього світу, ООН пов'язує із затвердженням нового Міжнародного економічного порядку. Загальна Декларація про ліквідацію голоду і недоїдання і програма дій були прийняті ООН в 1974 р. Основною метою виступало підвищення частки менш розвинених країн в світовому промисловому виробництві з 7% в середині 70-х років до 25% до 2000 року. [1,c.488]
Разом із завданнями подолання економічного відставання країн третього світу, велике місце в діяльності міжнародних організацій займає вирішення продовольчої проблеми. Глобальною проблемою людства, пов'язаною з продовольством, займається Продовольча і сільськогосподарська організація ООН - ФАО (Food and Agriculture Organization). Це особливе агентство ООН, яке засноване 16 жовтня 1945 для боротьби за здійснення одного з ключових прав людини, - права на гідне харчування.
Головні задачі організації:
збір інформації і статистичних даних про харчування в різних країнах;
програми допомоги голодуючим;
розвиток ветеринарної медицини і боротьба з епідеміями серед сільськогосподарських тварин;
розповсюдження освіти серед фермерів, риболовів, кулінарів і харчовиків різних країн;
розробка харчових стандартів і рекомендації по їх впровадженню у всьому світі.
Останнє завдання ФАО виконується спільно з ООН, ВОЗ і міжурядовими організаціями. ФАО і ВОЗ створили для цього об'єднану комісію "Кодекс аліментаріус", яка виробляє обґрунтовані (з медичної і технічної точок зору) норми застосування пестицидів, інсектицидів і харчових добавок.
Стандарти ФАО носять рекомендаційний характер і не є обов'язковими до дотримання на території держав-членів. Але країна, яка не дотримує їх, накликає на себе докір в зневазі міжнародними нормами. Як правило, в багатьох країнах вимоги до змісту хімікатів і харчових добавок вище, ніж в нормативах ФАО.
Організація налічує 189 країн членів, одним з них, разом з країнами Європи, є Європейський Союз. Україна приєдналася до ФАО листопаді 2003 року.
В умовах світової фінансово-економічної кризи в лютому 2009 року в Мадриді пройшла міжнародна зустріч, яку організувала ООН з проблеми продовольчої безпеки. В ній взяли участь представники 126 країн світу. Вони схвалили ініціативу створення нової міжнародної організації - Глобального союзу для розвитку сільського господарства і продовольчої безпеки.
Генеральний секретар ООН Пан Ги Мун зажадав від розвинених держав зробити більше зусиль для подолання голоду в світі. Він назвав "нетерпимою" нинішню ситуацію на планеті і призвав до координації в наданні допомоги між урядами окремих країн, приватними фірмами, які займаються добродійністю, неурядовими громадськими і міжнародними організаціями.
Правда, виділення державних грошей - ще не гарантія, що вони підуть на допомогу голодуючим. За даними ФАО, в середньому 30% фондів не доходить за призначенням. Вони "прилипають" до рук тих, хто займається наданням допомоги. Наприклад, в Іспанії, це більше тисячі різних громадських організацій. За даними журналістських розслідувань, в ряді випадків в слаборозвинені країни потрапляв лише один євро із ста, виділених іспанськими властями гуманітарним організаціям. Решта грошей йде на мешкання співробітників цих організацій в дорогих готелях, організацію свят з виїздом на курорти Карібського басейну, утримання шикарних офісів і навіть покупку акцій з метою особистого збагачення.
Що ж до проблем навколишнього середовища, природних ресурсів, демографії, то до початку 70-х років ХХ ст. в світі практично не було міжнародній організації, яка безпосередньо займалася цими проблемами. І лише в 1972 р. в Стокгольмі була скликана перша в історії міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища, на якому була прийнята Декларація, яка містить 26 принципів і 120 рекомендацій урядам по актуальних питаннях екологічної політики.
Одночасно, рішенням Генеральної Асамблеї ООН була створена Програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) - спеціалізована міжнародна організація.
Асамблея надала ЮНЕП широкі повноваження, для реалізації яких були створені Рада керівників в складі 58 держав-членів, Міжустановча рада ООН по координації діяльності в області навколишнього середовища і добровільний фонд в 100 млн. дол. на перші п'ять років. Головне завдання ЮНЕП полягало в керівництві програмами і проектами, забезпеченні узгодженої діяльності міжнародних організацій як в системі ООН, так і поза нею, яка направлена на відновлення і охорону природного середовища.
За роки свого існування ЮНЕП перетворилася на авторитетну організацію, яка внесла крупний внесок до розвитку міжнародної екологічної співпраці. Вона зуміла привернути увагу урядів до таких гострих проблем, як забруднення повітря і води, збезлісення, наступ пустель, порушення озонового шару Землі, режим регіональних морів. Їй належить провідна роль в розробці ряду глобальних регіональних стратегій і програм. ЮНЕП виступила координатором і головним спонсором екологічних програм і проектів, які виконуються продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), Всесвітньою організацією охорони (ВОЗ) здоров'я, організацією ООН по наданню допомоги при стихійних лихах (ЮНДРО), Міжнародною організацією праці (МОП), Організацією ООН з освіти, науки такультурі (ЮНЕСКО) і поряд інших.
Важливою функцією ЮНЕП є глобальна оцінка стану навколишнього середовища і природних ресурсів, інформування про це урядів і населення. Її зусиллями створені Глобальна система моніторингу навколишнього середовища, що працює на основі отримуваних з космосу даних, що стосуються населеності Землі, програма "Земний патруль", що передбачає збір і оцінку поточних даних про стан навколишнього середовища, Глобальна інформаційна база даних про ресурси Землі. Під керівництвом ЮНЕП ведеться розробка Глобальної програми оцінки екологічних погроз і риски для населення на глобальному і регіональному рівнях.
ЮНЕП з'явилася ініціатором і організатором багатьох міжнародних конференцій і зустрічей керівників урядів по екологічних і тісно пов'язаних з ними проблемах світового розвитку. За останню чверть століття відбулося декілька десятків такого роду форумів ООН. Їх значення полягає в тому, що вони дозволяють урядам не тільки оцінювати стан економічної, соціальної, екологічної, демографічної ситуації в світі, але і виробляти конкретні програми дій на роки вперед.
До найбільш крупних міжнародних акцій 80-х років відносяться Конференція ООН з навколишнього середовища в Найробі (1982 р.), Всесвітня промислова конференція з екологічного управління (1984 р.), Міжнародна конференція з народонаселення в Мехіко (1984 р.). Але найбільш значною подією цього десятиліття з'явився розгляд і схвалення Генеральною Асамблеєю ООН вже згадуваної Доповіді Всесвітньої комісії ООН по навколишньому середовищу і розвитку. Запропонована в концепція стійкого розвитку об'єднала в одному пакеті такі цілі, як зміну якості економічного зростання, збереження ресурсів, забезпечення стабільного рівня населення, усунення убогості. Таким чином, була закладена основа для вироблення нової стратегії світового розвитку на перспективу.
Найбільшою акцією останнього десятиліття XX з'явилася Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро за участю розділів держав і урядів більше 170 країн світу. Конференція прийняла спільно вироблений документ "Повістка дня на XXI століття" - програму дій, направлених на реалізацію урядами концепції глобального стійкого розвитку. Програма, яка складається з 40 розділів, передбачає широкий комплекс мерів, починаючи з відновлення покинутих земель і кінчаючи поліпшенням технології виробництва енергії і аграрної продукції. Була створена Комісія ООН із стійкого розвитку (КУР) як стратегічний форум для обговорення економічних аспектів стійкого розвитку. Комісія покликана забезпечити керівництво діяльністю, що охоплює чотири пріоритетні області: прісна вода, Світовий океан, земні ресурси, включаючи ліси, стійке енергокористування.
Конференція активізувала діяльність урядів по здійсненню наміченої програми. До 1996 р. 117 держав створили національні комітети з її реалізації. У 90-і роки були поміщені ряд крупних міжурядових угод по забезпеченню безпеки біотехнології, захисту рибних ресурсів і морського середовища, підписана Базельська конвенція по десертіфікації продукції відповідно до нових екологічних вимог і інші важливі документи.
Деякі досягнення ООН по захисту навколишнього середовища:
- Киотський протокол до Конвенції про зміну клімату 1997 року направлений на уповільнення процесу глобального потеплення. В 2004 році він отримав юридичну силу. Цей протокол зобов'язує країни до 2012 року скоротити об'єм викидів небезпечних парникових газів на 5,2 відсотка.
- Декларація і програма дій із забезпечення стійкого розвитку малих острівних держав 1994 року приписує країнам прийнять конкретні заходи на користь 40 малих острівних держав для сприяння їх соціально-економічному розвитку. Багато малих островів мають вельми обмежені ресурси і через це не змогли скористатися плодами глобалізації.
- Конвенція по боротьбі із запустинюванням 1994 року направлена на вирішення проблем, пов'язаних з надмірною культивацією, збезлісенням, надмірним випасом і недостатнім зрошуванням. Під загрозою запустинювання знаходиться чверть території планети. Із-за зниження продуктивності сільськогосподарських і пасовищних угідь засобів для існування можуть позбутися більше 1 мільярда людей в більш ніж 100 країнах.
- Конвенція Організації Об'єднаних Націй про біологічну різноманітність 1992 року направлена на захист і збереження різноманітності тварин і рослин, необхідних для виживання людства [13].
Важливу роль грають міжнародні організації у вирішенні енергетичної проблеми. Серед них міжнародне агентство ООН по атомній енергії (МАГАТЕ) і інші міжнародні організації. Вони займаються не тільки поточними питаннями розвитку енергетики, але і проблемами її глобального розвитку. Прогнози, що готуються ними, дозволяють повніше представити майбутнє енергетики і наслідки можливих рішень по розвитку енергетичного порядку.
В квітні поточного року в Нью-Йорку пройшла сесія Генеральної Асамблеї ООН, де заслуховувалась доповідь консультативної групи з енергетики [12].
В 90-і роки також відбулися крупні глобальні і регіональні конференції ООН з народонаселення. На відміну від минулого, на цих форумах запанував інтегральний підхід до демографічної, екологічної і економічної політики, при якому стабілізація населення розглядалася як одна з важливих умов стійкого розвитку країн Африки, Азії і Латинської Америки, усунення в них бідності і убогості.
Роль міжнародних фінансових організацій у вирішенні глобальних проблем.
Нинішній стан валютно-фінансової кредитної галузі та її перспективу неможливо уявити без урахування важливої ролі валютно-фінансових організацій системи ООН. Їх членами є більше ніж 170 країн світу, а їх фінансова база перевищує сумарні ресурси всіх інших спеціалізованих установ ООН та регіональних банків розвитку.
Перші валютно-фінансові організації Об'єднаних Націй з'явилися на заключному етапі другої світової війни. Це були Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Угоди між ними і ООН були ратифіковані в 1947 році.
За біль ніж 60 років, МВФ та МБРР зазнали певної еволюції. 1956р. - від Банку відокремилася Міжнародна Фінансова корпорація (МФК), у 1960р. - Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Вони є філіями Банку, але отримали певну автономію і стали спеціалізованими установами ООН. В 1988 році була створена ще одна філія, яка набула статусу СУ ООН. Це багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ). МБРР разом з названими установами складає групу Всесвітнього банку (ВБ). Світовий банк відіграє дуже важливу роль в економіці розвитку держав.
Влітку 1997 року СБ опублікував наступний доклад, присвячений ролі держави в світовому розвитку. Навіть МБРР, який на протязі не одного десятиліття докладав великих зусиль, щоб переконати всіх в необхідності і навіть шкідливості втручання держави в економічний розвиток, відступив перед напором неопровергнутих факторів, але не здав своїх позицій повністю.
В наш час МВФ є одночасно кредитором, "натхненником" політичного курсу і "жандармом екологічного відновлення". Як зазначає французький щотижневик "Євснмон дю жоді", МВФ - це правляче регентство, влада якого особливо велика, якщо зважати, що він втручається передусім у випадках найгострішої кризи.[5,c.71]
Сила фонду в тому, що він може діяти у всесвітньому масштабі, а також у його велетенських аналітичних можливостях. Сьогодні це, по суті, гігантський банк даних і потужний центр глобального економічного аналізу, необхідного для контролю взаємної відповідності національних господарсько-політичних цілей, а також здійснення макроекономічних прогнозів щодо розвитку всіх країн-членів, виявлення наслідків та сумарних ефектів економічних заходів, які ними вживаються.
Про вихід Фонду за межі валютного регулювання і розширення його функцій як аналітичної й регулюючої інстанції свідчить його ключова роль разом з МБРР у розв'язанні кризи зовнішьної заборгованості. По-перше, ці організації стали виконувати роль всесвітнього форуму для обговорення проблеми на міжурядовому рівні і для прийняття рішень, що спиралися б на солідну фінансову базу. По-друге, вони підтримують іноземне фінансування країн-боржників. По-третє, вони сприяють урядам цих країн у пошуку шляхів стабілізації й структурної перебудови для виходу з кризи і прискорення розвитку.[6,c.121]
Загальні завдання, сформульовані в Статуті МБРР, такі: створення сприятливих умов для продуктивних виробничих капіталовкладень, заохочення приватних іноземних довгострокових інвестицій і регулювання їх міжнародного потоку, сприяння реконструкції й розвитку територій країн-членів, сприяння проведенню конверсії військової економіки в цивільну. В системі фінансових інститутів для забезпечення економічної стабільності банк був задуманий і як міст, за допомогою якого можна буде полегшити переміщення приватних капіталів. Але із самого початку діяльності Банку, функція гаранта приватних капіталовкладень поступилася місцем активній функції кредитора, бо всі головні ринки приватного капіталу були тоді фактично паралізовані.
В останні десятиліття діапазон компетенції Банку значною мірою розширився. Поступово він разом із МВФ перетворився із здебільшого фінансової установи в головний світовий центр опрацювання та апробації стратегії розвитку. Посередницька роль Банку в прибутковому та надійному розміщенні капіталів відступила, а на перше місце вийшла участь Банку в забезпеченні економічної та політичної стабільності в світі. А вона значною мірою залежить від стабільності внутрішнього розвитку в країнах "третього світу".[4,c.203]
Деякі аспекти діяльності МБРР майже із самого початку не відповідали потребам і країн-кредиторів і країн-позичальників. Це, насамперед те, що Банк не міг здійснювати прямі капіталовкладення в економіку країн, що розвиваються. Для цього була створена нова організаційна структура, діяльність якої пов'язана лише з приватним капіталом. Це міжнародна фінансова корпорація (розпочала свою діяльність 1956 р.).
Головними цілями МФК є:
надання допомоги у фінансуванні приватних підприємств без гарантій відшкодування з боку урядів відповідних країн-членів;
поєднання можливостей інвестицій місцевого і зовнішнього капіталу з передовими методами управління;
стимулювання потоку приватного капіталу у виробничі підприємства країн-членів.
На відміну від МБРР, МФК надає позики і здійснює капіталовкладення головним чином у промисловість країн, що розвиваються. Вона також бере участь у створенні та розширенні діяльності компаній з фінансування промислового розвитку. Якщо МБРР головним чином надає таким компаніям позики, то МФК інвестує в них капітал і є їх акціонером. Головне завдання таких компаній - мобілізація місцевих та зарубіжних капіталів з метою промислового розвитку.[6,c.22]
Створення МАР як філії МБРР було зумовлено зростання заборгованості країн, що розвиваються, їх вимогами пом'якшити умови допомоги, яку надають західні країни. Створена в 1960 році, МАР стала компромісом між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.
На відміну від МБРР, позики МАР надаються на пільгових умовах. Більшість кредитів ( на строк від 35 до 50 років без процентів (сплачується лише незначний збір для покриття адміністративних витрат). Погашення основної суми боргу починається лише після 10-річного пільгового періоду.
Діяльність МАР неоднозначно оцінюється представниками ділових кіл та урядів західних країн. Деякі з них розглядають Асоціацію як благодійних заклад, що розбазарює бюджетні кошти західних держав через надання капіталів тим країнам, які не можуть забезпечити їх ефективне використання. Інші підтримують МАР, зважаючи на довгострокову користь, яку вона приносить для зарубіжних операцій фірм і всієї економіки західних країн.[7,c.118]
Метою МФСР є мобілізація додаткових коштів для допомоги країнам третього світу в збільшенні виробництва продовольства та підвищенні рівня харчування. Фонд надає кошти для розвитку сільського господарства і зосереджує увагу на сільських районах, де живе і працює переважна більшість населення країн, що розвиваються.
Головна оперативна діяльність МФСР полягає в наданні кредитів (на досить пільгових умовах) для реалізації проектів, які матимуть значний вплив на збільшення виробництва продуктів харчування в країнах, що розвиваються, а також на зайнятість, розподіл прибутків тощо.[4,c.216]
Міжнародні організації в системі світової торгівлі і їх внесок у вирішення ряду глобальних проблем.
Основною в системі організацій з регулювання та сприяння розвитку міжнародної торгівлі є Світова організація торгівлі (система ГАТТ-СОТ), яка має тривалу історію. Перед початком Першої світової війни міжнародна торгівля досягла вже значних обсягів. Розвиток торговельних зв'язків полегшувався у той період стабільністю валют і свободою руху капіталів і робочої сили, тому нагальної необхідності в створенні міжнародної організації з торгівлі не було. Світова війна зруйнувала все це і призвела до появи режимів майже економічної автаркії. Заходи жорсткої регламентації міжнародної торгівлі, введені в ході війни, продовжували зберігатися і після її закінчення. Відродження свободи торгівлі за цих умов стало тим ідеалом, до якого прагнули країни.
Відтак, тенденції змін сучасного світового порядку свідчать, що сьогодні найсерйознішу загрозу для міжнародної системи безпеки створюють глобальна терористична мережа, неконтрольоване поширення ядерних технологій, боротьба за світові енергетичні ресурси, екологічна, гуманітарна та демографічна катастрофи. Для України енергетична нестабільність небезпечна тим, що в прцесі переділу і перекроювання глобального ринку енергоресурсів Україна, з її досить потужним транзитивним потенціалом, фактично може залишитися на узбіччі. Однак не всі міжнародні організації в силу різних об’єктивних обставин впливати на вирішення наведених конфліктів.
Основною закономірністю сучасного світового розвитку стала глобалізація. Тотальна силова глобалізація ставши законом світового розвитку веде до дезінтеграції світу. За цих умов, Україні необхідно максимально наблизити стандарти дрежавного управління до світового рівня, аби убезпечити себе від можливого зовнішнього втручання. Так би мовити, створити "первентивну” політику. На нашу думку, вона найбільш відповідатиме характеру дій країни на зовнішній арені сучасності. За таких умов ідея колективної безпеки як ніяк відповідає вимогам сучасності, а відтак – вступ України в НАТО є єдино можливим шансом забезпечити на належному рівні національну та економічну безпеку.
Отже, міжнародні організації є основною інституціональною формою співробітництва держав, вони виступають у якості основного організатора міждержавного спілкування. Позаяк, історична ретроспектива свідчить, що з утворенням такої інституції як держава, її становлення та розвиток вимагали від неї високої організованості та відповідного рівня убезпечуваності. Це пов’язано в першу чергу із соціокультурними зв’язками народів світу та не в останню чергу забезпечення життєво важливих інтересів країн.
Проте, варто звернути увагу, що діяльність міжнародних організацій як показує практика показує є досить низькою, головною причиною чого є суцільна політизація соціально-економічних процесів та вирішення миру.

скачать Місце та роль міжнародних організацій у системі глобальної та європейської безпеки (2012)

Подібні роботи


Категорія: Фіскальна безпека | Добавив: admin (07.05.2012)
Переглядів: 6439 | Теги: організацій, глобальної, системі, європейської, міжнародних, та, безпеки, місце, роль
Форма входа
Що шукаємо?
Правознавство
Контроль та ревізія в митних органах
Страхування
Фіскальне адміністрування
Фіскальна безпека
Інформаційні системи і технології
Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва
Історія економіки та економічної думки
Маркетинг
Місцеві фінанси
Податкова система
Соціальне страхування
Менеджмент
Фінанси
Політологія
Світові торгові системи
Бюджетна система
Банківські операції
Фінансове регулювання ЗЕД
Українська мова
Гроші та кредит
Національна економіка
Центральний банк і грошово кредитна політика
Економіка і фінанси страхових фірм
Міжнародна економіка
Філософія
Статистика
Макроекономіка
Податкова система
Соціологія
Психологія і педагогіка
Інформатика
Міжнародний менеджмент
Менеджмент персоналу
Стратегічне управління
Групи в соц.мережі
Оцініть сайт
Що Вас привело на наш сайт?
Всього голосували: 513

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачі: 0



Рейтинг@Mail.ru