Проведіть порівняльний аналіз філософського та наукового світоглядів на основі прочитаних уривків із творів Й.Міхневича "Про гідність філософії, її реальне буття, зміст і частини ", В.Вернадського "Про науковий світогляд" та М. Грота "Відношення філософії до науки і мистецтва". Пояснення підтверджуйте цитатами.

Філософія і наука являються історичними типами світогляду поряд із міфом і релігією. Світогляд представляє собою узагальнену, упорядковану систему поглядів людини на навколишній світ, явища природи, суспільство і саму себе, а також життєві позиції людини, переконання, ідеали, принципи, оцінки, матеріальних і духовних подій. В історії людської думки існує багато поглядів на значення філософії і науки. Деякі мислителі ототожнювали ці два поняття, інші стверджували, що філософія і наука були у відношенні частини та цілого, а ще інші – протиставляли їх одна одній. Проте, Микола Грот у своїй праці "Відношення філософії до науки і мистецтва" представляє інший, єдино правильний, вищий погляд щодо відношення філософії і науки: "Ці дві цілком різні, навіть протилежні одна одній галузі, та в той же час він (погляд на відношення філософії і науки) визнає їх однаково законними явищами дійсності, не вважає їх ні краще ні гірше одна від одної і поєднує їх у вищому понятті людської свідомості, завдання якої філософія і наука розділили між собою і виконують незалежно одна від одної, але у певній гармонії, у повному, хоча б і несвідомому союзі одна з одною."(ст.323) 

Спробуймо провести паралелі між філософським і науковим світоглядом і визначимо що ж спільного і відмінного між ними є. 

Спільним для філософії і науки є те, що: 1) філософія і наука є формами суспільної свідомості.  2) філософія і наука здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків; 3) філософія і наука є структурними елементами світогляду, тобто включаються в структуру світогляду; 4) філософія і наука мають однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження).

 Разом з тим, філософія і наука мають і відмінності: 1) у філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності; 2) філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості. Наука окрім цього виступає ще як безпосередня продуктивна сила суспільного виробництва; 3) закони і понятійний апарат філософії виконують функцію загальної методології пізнання. Закони і понятійний апарат окремої науки виконують методологічну функцію лише для цієї науки; 4) філософія дає загальну цілісну картину світу. Окрема наука досліджує лише певну сферу дійсності і тому такої цілісної картини світу дати не може. Представник філософії античності  Арістотель здійснив поділ наук на теоретичні, практичні та творчі. Кожна наука виступає самостійною і незалежною, в кожній із них є свій предмет вивчення, заснована на власних принципах. Усі науки рівноцінні, вони пояснюють природу з різних точок зору, адже "у всій природі є щось чудесне". Підтвердженням цього може слугувати цитата Й. Міхневича (ст. 311): "Науки подрібнюють Всесвіт на частини, і одна спрямовує погляд на небо, а інша обмежує його землею, Філософія не знає цього подрібнення, а настільки розширює своє бачення, що хоче обійняти ним усю цілісність створюваного й творця. Тому вона й може бути названа у певному відношенні Наукою всеосяжною".5) Для філософії є дуже важливе розмірковування, рефлексія, тому філософію називають "дім думки". Проте, у філософії є свій предмет дослідження, а у науці свій. Наука вивчає світ та людину у певному розрізі. Філософія вивчає цілісність буття, тому проблема світ-людина є її предметом пошуку:"Філософія є наука про свідомість,... про суб'єкт і природу нашої свідомості і про її головні акти, що відкриваються у пізнанні світу, людини і Бога:"Наука, що виступає з ідей і обмежується дослідженням можливого, необхідного й безумовного боку речей"" (Й. Міхневич, ст.316) 6) Для філософії характерні унікальні і тотальні  знання; 7) Наука опирається на емпіричний досвід, а філософія – на духовний; 8) Для науки  характерним є об'єктивні знання, а філософія цікавиться мудрістю; 9) Наукові істини мають обов'язкове знання, а філософія – флюріастичне; 10) У науці йде лінійно поступовий хід, а філософія веде діалог з епохами; 11) Наукові знання є колективними, а філософське – цілісності особистості; 12) Філософія включається в теоретичне обґрунтування будь-якого світогляду. Наука є важливою складовою наукового світогляду. 

Представники античності намагалися знайти істини різними шляхами і методами. Серед них метафізика і діалектика. Тобто це є предметом вивчення античності. А ми знаємо, що філософія вивчає цілісність буття, тому проблема світ-людина і становлення істини є її предметом пошуку. А  Й. Міхневич стверджує, що:"Філософія повинна знати все як усе, тобто не по частинах, а в цілому, вникаючи в систему світобудови, вона звертає увагу лише на головні причини; розглядаючи Природу речей, вона слідкує лише за розвитком спільного для всіх них життя; коротше: її розглядові підлягає просторінь буття, лише щодо своєї основи, зв'язку, порядку й гармонії, та це просторінь не така широка й багатогранна, щоб конечний розум не міг її пізнати." (ст. 313) 

 Платон ставить собі запитання, що є тією дійсністю, яку ми можемо пізнати через поняття. Поняття мусять мати свій предмет, це має бути інше буття. Його характерною рисою є незмінність. Таке буття Платон називає ейдос-ідея, прообраз, взірець, сутність речі , таке буття – трансцендентне.  Воно лежить поза межами емпіричного світу. Ось що думає Й. Міхневич про це: "Як Наука ідей, Філософія не може  не бути Наукою формальною й абстрактною,  тому що ідеї є не що інше, як форми чи образи речей, постають перед нашою свідомістю не в речах, а в абстрактних поняттях розсуду, як такої здатності, яка освоює ідеї, перекладаючи їх у поняття."(ст. 317)

Характерною ознакою епохи Відродження є гуманізм як вчення і роздуми про людину. Гуманістичні ідеї знайшли своє втілення не лише в цьому вченні і роздумах, але й в мистецтві де має місце  і людина,  яка себе проявляє в ньому. Завдання філософії розкрити людину. Філософія є також і мистецтвом, характерною ознакою якої є творчість.  Представник Відродження Леонардо да Вінчі ставить мистецтво вище філософії, оскільки воно представлена на поверхні, а філософія проникає в середину речей і форм. На думку Леонардо, споглядання завжди вище, ніж будь-які раціональні побудови. Ось що по цьому приводу дума М. Грота у своїй праці "Відношення філософії до науки і мистецтва" (ст. 326): "Мистецтвом називається не взагалі вся мистецька діяльність людини, а лише та, котра служить її відчуттям і задовольняє її потреби. Оскільки ми визнали, що й філософія має ті ж завдання, тобто служити індивідам, внутрішнім потребам людської свідомості, то ми, очевидно, повинні визнати врешті-решт, що філософія є або саме мистецтво, або частина мистецтва... При цьому зауважу, однак, що мистецтво не лише в майбутньому, а все ж таки у всі епохи існування, хоча й не свідомо, було лише знаряддям для виразу філософських світоглядів... "