На практичному занятті з філософії ми розглядали розділ філософії під назвою «Філософія Античності. Західна парадигма», значну увагу приділили проблемі держави. Розуміння суспільства,держави Платон подає у славнозвісній праці «Держава». В його баченні держава-це коли:«Багато людей збираються разом, щоб спільно жити й допомагати одне одному,таке об´єднане поселення ми називаємо державою»[209]

Він стерджував, що державу формує суспільство і потреби цього суспільства: «побудови держави від самого початку створюють наші потреби: перша і найважливіша серед потреб- це здобуття їжі для існування і життя; друга-житло; третя-одяг і т.д.» [209]

Ідеальна держава повинна виховувати в громадян порядність, справедливість, мужність, колективність. «Чи можемо ми уявити собі  якесь іще більше зло для держави,ніж те,що її роздрібнює і сприяє розпаду на багато частин? І чи може бути більше добро, ніж те, яке зв´язує  і зміцнює її єдність?» [213]

Також він вважав,що ідеально зорганізованою держава буде тоді, якщо: «…якщо котрийсь громадянин такої держави зазнає чогось доброго або злого, то…подібна державна цілість буде радіти або страждати із цим громадянином.» [213]

Також на цьому ж занятті ми розглянули ще одного представника клисичного періоду доби Античності. Цією постаттю був Арістотель – це велична та історично значима особа.Для Арістотеля знання було самоціллю, інстинктивною потребою,яку відчуває людина.

На відміну від Платона, причини винекнення держави Арістотель вбачає не в прагненні індивідів компенсувати свою слабкість, об´єднуючись один одним, а в їхній природній схильності.

Критерієм державного устрою є кількість тих, хто має владу: «…державний устрій– впорядкування держави, пов´язане з державною владою взагалі, й переважно з верховною владою. Верховна ж влада скрізь пов´язана із системою управління в державі, а система управління уособлена в тій чи іншій формі державного устрою.» [222]

Також він виділяв форми влади на прикладі раба і його господаря: «Неважко розрізнити форми влади: про них неодноразово говорилося в екзотеричних творах. Влада господаря над рабом справді корисна і для природженого раба, і для природженого господаря, однак для першого вона відносна, для другого ж – абсолютна: і коли раб помирає, влада пана над ним уривається.» [222]

Форм державного устрою в Арістотеля, як і в Платона, є три: монархія, що може перейти в тиранію, аристократія- в олігархію, народовладдя – в демократію. «Тиранія-це деспотична монархія, що посідає панівне місце у відповідній системі. Олігархія - така форма влади, коли державні посади обіймають багаті, маючи високий майновий ценз. І навпаки, за демократії ця влада зосереджується в руках бідних громадян, а не тих, хто володіє значним статком.» [224]

Цікавою, також, для мене є постать Георга-Вільгельма Фрідріха Гегеля. 

Філософія Гегеля характеризується ідеалістичною діалектикою, для якої важливим є не розвиток матеріального світу, а саме розвиток поняття.

Оскільки в основу вчення Гегеля лягло абстрактне мислення, тобто він стверджував,що мислення є первинним, що воно творить всі речі.Так ми бачемо, що абстрактне мислення проявляється і в його баченні держави: «Держава- це хода Бога у світі; за її основу править влада розуму, який здійснює себе у вигляді волі.»[258]