КПІЗ(варіант 12): Кредитування комерційних банків Національним банком, його суть та значення + тести + задача. - Центральний банк і грошово кредитна політика - ІНДЗ (КПІЗи) - Навчальні матеріали - Допоможемо студенту


Головна » Навчальні матеріали » ІНДЗ (КПІЗи) » Центральний банк і грошово кредитна політика

КПІЗ(варіант 12): Кредитування комерційних банків Національним банком, його суть та значення + тести + задача.
Варіант № 12
1. Кредитування комерційних банків Національним банком, його суть та значення.
Для підтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк України здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитування центральним банком окремих комерційних банків на їх прохання, у випадку тимчасової нестачі ліквідності.[1, c.96]
Однією з функцій Національного банку України є функція кредитора останньої інстанції для банків та організація системи рефінансування (ст.7 Закону України “Про Національний банк України”). Слід звернути увагу на те, що відносини, які виникають внаслідок реалізації Національним банком України цієї функції, за своєю правовою природою є фінансово-правовими.[3]
Отже, комерційний банк або інша кредитна установа, у разі вичерпання інших можливостей рефінансування, може звернутися до Національного банку для отримання рефінансування. При цьому Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.
Раніше (XVIII – XIX ст.) політика рефінансування банківських закладів центральним банком використовувалася виключно для впливу на стан грошово-кредитної сфери. З розвитком ринкових відносин поряд з первинним призначенням політика рефінансування активніше почала використовуватися як інструмент надання фінансової допомоги комерційним банкам. Тобто центральні банки стали виконувати функцію банку банків і поступово перетворилися в кредитора останньої інстанції для комерційних банків.[1, c.96]
Згідно зі статтею 25 Закону України “Про Національний банк України” одним із основних економічних засобів і методів грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси, зокрема, через рефінансування комерційних банків.[3]
Відповідно до статті 42 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.[3]
Види та порядок надання кредитів Національним банком України комерційним банками визначено у Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 584 від 24.12.2003 р.
Згідно з цим Положенням для ефективного регулювання ліквідності банків, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує, зокрема, такі інструменти:
- операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів, операції прямого репо);
- надання стабілізаційного кредиту.
Отже, під рефінансуванням банків розуміють операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.[5]
Способами рефінансування є кредити овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів і операції прямого репо.
Кредит овернайт — це кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком.
Пряме репо — це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (перша частина угоди репо) з подальшим зобов'язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату.
Стабілізаційний кредит — кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк.[4, c.68]
Слід звернути увагу, на те, що законодавством встановлені умови, виключно за наявності яких комерційний банк може претендувати на рефінансування Національного банку України. Так, Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
- має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;
- строк діяльності не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;
- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу (крім кредиту овернайт (бланкового);
- виконує такі нормативи: мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ), адекватності основного капіталу (НЗ), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
- сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в повному обсязі відповідно до встановлених вимог;
- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплачує проценти за користування ними;
- є учасником інформаційної системи міжбанківського кредитного ринку.
Національний банк може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів та строків рефінансування, а також виду забезпечення кредиту рефінансування.
Банки, які не дотримуються вищезазначених вимог, можуть одержати від Національного банку кредит овернайт або кредит строком до 14 днів лише за умови надання в забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів, врахованого векселя, авальованого іншим банком, або надання відповідно до законодавства України гарантії іншого банку, що визначений у переліку Департаменту банківського регулювання і нагляду Національного банку, в обсязі наданої гарантії.[2, c. 89-90]
Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.
Національний банк здійснює рефінансування банків лише під забезпечення (крім кредиту овернайт (бланкового):
- державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики, облігації внутрішньої державної позики, що випущені для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, та облігації зовнішньої державної позики України) й інших боргових зобов'язань держави України;
- векселів суб'єктів господарської діяльності — резидентів України, що враховані банком за дисконтною ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів, авальованих іноземними банками, з рейтингом, не нижчим, ніж “інвестиційний клас”;
- подвійних складських свідоцтв, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їх забезпечення;
- іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю (лише іменні документарні);
- облігацій підприємств, що вільно обертаються на ринку, або облігацій підприємств з додатковим забезпеченням;
- облігацій місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;
- застави майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів). Національний банк приймає в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно — правових актів Національного банку з питань формування та використання резерву для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями банків.
Варто зазначити, що розмір рефінансування визначено у процентному відношенні до забезпечення.
Банки мають здійснити оцінку майна, яке надається під забезпечення кредиту рефінансування, відповідно до законодавства України.
Територіальні управління мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості та корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у відповідність наданих цінних паперів до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку.
Територіальні управління мають перевіряти правильність оформлення і збереження майна, наданого суб'єктом господарювання банку під забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким передані банком під забезпечення кредиту рефінансування.[6, c. 134 – 135]
Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Проте доступ до цих кредитів не є вільним і залежить від багатьох факторів. До основних двох факторів належать:
• Стан грошово-кредитної сфери країни;
• Фінансовий стан комерційних банків, що воліє отримати кредит.
Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісія грошей в обіг, і розширюється таким чином обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для розширення (експансії) кредитної діяльності комерційних банків.
На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють підтримці на необхідному рівні ліквідності комерційних банків, зміні структури їх активів на користь позичкових операції , а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитування своїх клієнтів.
Об’єктом рефінансування у більшості країн світу, як правило, є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комерційним банкам, що відчувають лише короткострокові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування у більшості країн становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця).
Кредити рефінансування центрального банку можна класифікувати залежно від:
• Форми забезпечення (облікові та ломбардні);
• Термінів використання (короткострокові (від одного до кількох днів) і середньострокові (від місяця до року);
• Методів надання (прямі кредити і кредити, що надаються шляхом аукціону);
• Цільового характеру (коригуючи та сезонні кредити).[1, c. 96-97]

Список використаної літератури:
1. Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник. 2-ге видання, доп. І переробл. – К.: Кондор, 2011. – 416с.
2. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 344 с
3. Закон України “Про Національний банк України”
4. Лагутін В.Д. / Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с.
5. Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 584 від 24.12.2003 р.
6. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А. М. Мороза та М. Ф. Пуховкіної. – К.: КНЕУ, 2006. – 556 с.

2. Складіть 10 тестів до теми 8 (обслуговування НБУ внутрішнього державного боргу).
Тести (до теми 8 обслуговування НБУ внутрішнього державного боргу):
1. Державний борг – це:
а) це сукупність економічних зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни;
б) це сукупність фінансових зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни;
в) це сукупність фінансових зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій;
г) це сукупність зобов’язань державних підприємств і організацій.
2. Питому вагу державного боргу складає внутрішній у країнах:
а) країн, що розвиваються;
б) високо розвинуті країни;
в) країни з розвинутою ринковою економікою;
г) країни з перехідною економікою.
3. Залежно від джерел залучення коштів державний борг поділяється на:
а) зовнішній і внутрішній;
б) активний і пасивний;
в) резервний і емісійний;
г) прямий і непрямий.
4. Найпростішим методом фінансування внутрішнього державного боргу є:
а) залучення внутрішніх позик;
б) надання прямих кредитів центральним банком уряду;
в) здійснення емісії грошей;
г) немає правильної відповіді.
5. Випуск державних облігацій України у вигляді ОВДП відноситься до:
а) внутрішні державні облігації України;
б) зовнішні державні облігації України;
в) правильні відповіді А і Б;
г) немає правильної відповіді.
6. Один із простих способів покриття дефіциту державного бюджету:
а)надання прямих кредитів центральним банком уряду;
б) залучення іноземних інвестицій;
в) випуск державних цінних паперів у вигляді державних позик;
г) скорочення видатків з бюджету.
7. Широкого поширення надання прямих кредитів уряду для покриття дефіциту державного бюджету набуло в:
а) країнах з розвиненою економікою;
б) країнах з перехідною економікою;
в) країнах з промисловою економікою;
г) країнах, що розвиваються.
8. Важливим джерелом покриття дефіциту державного бюджету є:
а) внутрішні держані позики;
б) зовнішні державні позики;
в) залучення іноземних інвестицій;
г) вірні відповіді А і Б.
9. При додатковому розміщені державних цінних паперів в обіг центральним банком, призводить до:
а) збалансування бюджету;
б) профіциту;
в) дефіциту.
10. Національний банк України використовує ОВДП як:
а) спосіб регулювання грошового ринку;
б) інструмент регулювання грошового ринку;
в) метод регулювання грошового ринку;
г) механізм регулювання грошового ринку.

3. Задача.
Надлишкові резерви комерційного банку становлять 56000 грн. Загальна сума поточних депозитів – 120000 грн. Строкові депозити 50000 грн. Норма обов’язкового резервування – 7%. Визначте фактичні резерви банку. Відповідь обґрунтуйте.
Розв’язок.
(120 000 + 50 000) *7% = 11 900 грн. – обов’язкові резерви
11 900 + 56 000 = 67 900 грн. – фактичні резерви банку
Виходячи з вище розрахованих показників, обов’язкові резерви при нормі резервування 7 % складають 11 900 грн., це зумовило розмірами поточних та строкових депозитів. Звідси випливає, що в деякій мірі впливає на обсяг фактичних резервів банку, які в сумі з надлишковими резервами становлять 67 900 грн.

Подібні роботи


Категорія: Центральний банк і грошово кредитна політика | Добавив: (02.05.2013)
Переглядів: 1270
Форма входа
Що шукаємо?
Правознавство
Контроль та ревізія в митних органах
Страхування
Фіскальне адміністрування
Фіскальна безпека
Інформаційні системи і технології
Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва
Історія економіки та економічної думки
Маркетинг
Місцеві фінанси
Податкова система
Соціальне страхування
Менеджмент
Фінанси
Політологія
Світові торгові системи
Бюджетна система
Банківські операції
Фінансове регулювання ЗЕД
Українська мова
Гроші та кредит
Національна економіка
Центральний банк і грошово кредитна політика
Економіка і фінанси страхових фірм
Міжнародна економіка
Філософія
Статистика
Макроекономіка
Податкова система
Соціологія
Психологія і педагогіка
Інформатика
Міжнародний менеджмент
Менеджмент персоналу
Стратегічне управління
Групи в соц.мережі
Оцініть сайт
Оцініть сайт
Всього голосували: 903

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачі: 0



Рейтинг@Mail.ru