МИТНА СКЛАДОВА ФІСКАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ: ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ТА АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ
6.1 Митна безпека держави та її особливості.
6.2 Умови та чинники забезпечення митної безпеки.
6.3 Ретроспектива та сучасний стан митної складової фіскальної безпеки держави.
1.Митна безпека держави та її особливості.
Сьогодні, коли протистояння держав найчастіше виражається в економічній сфері, однією з найважливіших складових національної безпеки безперечно є економічна безпека та її складові, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, – зовнішньоекономічна та митна безпека.
Митна політика є одним з дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, в першу чергу – захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні ринки.
Державна політика завжди виражає і представляє певний спільний інтерес, і митна політика як складова її частина є виключенням. У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб (наприклад, при проведенні антидемпінгових справ по заявах суб'єктів господарської діяльності).
Митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб (наприклад, при проведенні антидемпінгових справ по заявах суб'єктів господарської діяльності).
Митна безпека держави – це стан захищеності її митних інтересів. Митні інтереси – це національні інтереси держави, забезпечення і реалізація яких досягаються провадженням митної справи.
Митна безпека являє собою комплекс (систему) ефективних економічних, правових, політичних та інших заходів держави, суспільства й людей із захисту інтересів (у тому числі інтересів власності) народу та держави в зовнішньоекономічній сфері і, зокрема, у митній сфері. Зовнішньоекономічна безпека та митна безпека – це поняття, які мають взаємні пересічення, але взаємно не поглинаються. З одного боку, митна безпека випливає із зовнішньоекономічної безпеки та є її складовою, з іншого – митна безпека, яка забезпечується виконанням митної справи, перебуває на стику силових і несилових складових національної безпеки й може бути виділена в окреме поняття.
Митну безпеку можна визначити як стан захищеності митних інтересів держави. Під забезпеченням митної безпеки можна розуміти упровадження в митній справі сукупності засобів, здатних протидіяти внутрішнім і зовнішнім загрозам та викликам у сфері митних економічних відносин; забезпечити можливість досягнення необхідного рівня захищеності, надійності та усталеності митної служби шляхом створення ефективного регуляторного організаційноекономічного механізму. У цьому контексті поняття «забезпечення митної безпеки» слід розглядати як здатність управлінських рішень в рамках створеної системи захисту економічних інтересів держави, протидіяти можливим небезпекам у митній галузі.
Головна мета забезпечення митної безпеки – це досягти необхідного рівня надійності митної системи.
Під митними інтересами держави слід розуміти специфічні національні інтереси держави, забезпечення та реалізація яких досягаються провадженням митної справи. Митні інтереси – це певний спектр (сукупність) національних інтересів держави, що пов’язані із їх забезпеченням і реалізацією виконанням митної справи й задоволення яких сприяє забезпеченню ефективного функціонування, стійкого розвитку економічної системи, зменшенню загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві в сферах, що пов’язані з митною сферою та визначається поточним станом зовнішньоекономічних відносин, повнотою задоволення матеріальних потреб громадян, ступенями реалізації визначених стратегічних орієнтирів соціальноекономічного розвитку й захисту культурного та інформаційного середовища держави, станом зовнішньоекономічної та митної безпеки.
До митних інтересів, захист яких забезпечує митну безпеку України, можна віднести:
-створення сприятливих умов для полегшення торгівлі;
-сприяння транзитові;
-прискорення товарообігу й пасажиропотоку через митний кордон;
-своєчасне й повне стягнення податків і митних зборів;
- ефективну організацію боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил та ефективного запобігання їм (у тому числі попередження та відвернення правопорушень);
-наближення митного законодавства України до світових вимог, розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;
-забезпечення конфіденційності інформації щодо суб’єктів ЗЕД; збільшення транзитної привабливості країни;
-недопущення ввезення на територію держави неякісних товарів, використання й споживання яких становить небезпеку для здоров’я населення;
-недопущення ввезення продукції низького моральноетичного змісту, зокрема такої що пропагує міжнаціональні конфлікти, сепаратизм тощо .
Отже, митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.
Об’єкт митної безпеки – діяльність суб’єктів організації та забезпечення митної безпеки із забезпечення митних інтересів держави.
Суб’єкти організації та забезпечення здійснення митної справи – органи державної влади, функціями яких є формування законодавчої та нормативної баз в митній сфері; організація забезпечення надходжень доходів до Державного бюджету; участь у зовнішньоекономічній діяльності та сприяння їй, її митно-тарифне та нетарифне регулювання; захист від митного й економічного шахрайства; підготовка кадрового персоналу; захист культурного й інформаційного середовищ держави.
Суб’єктами виступають Кабінет Міністрів України (Митний кодекс України в ст. 3 визначає Кабінет Міністрів України відповідальним за організацію та забезпечення здійснення митної справи та координацію діяльності Державної митної служби України), Міністерство фінансів України (постановою Кабінету Міністрів України Мінфін визначається відповідальним за забезпечення реалізації митної політики, за здійснення контролю за її проведенням Держмитслужбою України, за розроблення пропозицій щодо вдосконалення митних відносин з іншими державами, за забезпечення підготовки та реалізації спільних проектів з цих питань) та адміністрація Митної служби України (у особі Державної митної служби України), які приймають рішення з питань державної стратегії розвитку галузі, а також того, хто в праві оцінювати ймовірність настання можливих подій у зв’язку з виникненнями тих або інших ризикованих ситуацій (реалізації подій, загроз, викликів) і пов’язаної з ними шкоди державі.
Джерело митної небезпеки – сукупність реальних або потенційних економічних, політичних, техногенних та природних умов і явищ, їх властивостей та протиріч, дій і намірів певних суб’єктів митних економічних відносин, яка містить у собі та створює (у різному поєднанні) ризикові ситуації, які сприяють виникненню намірів переміщення товарів і транспортних засобів на територію держави шляхом економічного й митного шахрайства, прояву деструктивних властивостей існуючого регуляторного інструменту організації та забезпечення митної діяльності, а також інших митних небезпек.
Прояви митної небезпеки можна віднести до економічних, соціальних, реальних і потенційних, прямої та опосередкованої дії. Зовнішніми й внутрішніми загрозами, які впливають на стан реалізації митної справи, можуть бути різні критичні ситуації (стан війни, стихійні лиха, страйки), тривалі важкі економічні ситуації, надзвичайні ситуації, різні, у тому числі діаметрально протилежні, економічні інтереси України та інших держав, обмежувальні та протекціоністські дії як окремих фінансових груп, так і держав тощо.
Митна загроза – конкретна чи безпосередня форма митної небезпеки на стадії переходу її з можливості в реальність як результат протиріч, що мають місце й формуються в самому суспільстві, у зовнішньоекономічних сферах, у політичних та економічних відносинах, у сфері організації та забезпечення митної діяльності, у техногенних, природних та інших явищах тощо, яка конкретизується відповідною формою прояву й способом впливу й наслідки якої можуть заподіяти будь-якої митної шкоди.
Джерело митної загрози – дії та вплив людських, соціально-економічних, техногенних та природних чинників.
Критична точка прояву митної загрози, що потребує відповідного реагування митної служби з метою попередження або зниження можливої митної шкоди, є митним викликом .
2. Умови та чинники забезпечення митної безпеки.
Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини застосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).
Під забезпеченням митної безпеки слід розуміти упровадження в митній справі сукупності засобів, здатних протидіяти внутрішнім і зовнішнім загрозам та викликам у сфері митних економічних відносин. У цьому контексті поняття «забезпечення митної безпеки» слід розглядати як здатність управлінських рішень в рамках створеної системи захисту економічних інтересів держави, протидіяти можливим небезпекам у митній галузі.
В цілому, можна визначити головну мету забезпечення митної безпеки – це досягнення необхідного рівня надійності та ефективності митної системи. Досягнення усталеної та передбаченої роботи митної служби, достатнього рівня сприяння зовнішньоекономічній діяльності в нестабільних зовнішніх і внутрішніх умовах, забезпечення зниження ризиків, а також виявлення та нейтралізації ризик-чинників, які безпосередньо впливають на стан реалізації митної справи й опосередковано – на її зовнішньоекономічну діяльність та ефективність.
Отже, митна складова відіграє одну з ключових ролей в процесі забезпечення економічної безпеки держави в цілому та фінансової безпеки зокрема, оскільки спрямована на захист національних економічних інтересів в зовнішньоекономічній та фінансовій сфері одночасно.
Разом з тим, останнім часом зростає роль та вплив митної системи на стан національної економіки. В економічній сфері під цим розуміється: контроль за експортно-імпортними операціями, спрямований на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника боротьби з протиправною(тіньовою)економічноюдіяльністю,протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів. Всі ці завдання повинні вирішуватись, насамперед, засобами митного контролю, тарифного та нетарифного митного регулювання. Через це, формування і проведення відповідної економічної політики в системі забезпечення митної безпеки і впровадження механізмів блокування та усунення факторів, що підривають усталеність митної системи, є актуальною проблемою державної політики в галузі митної справи.
Найбільш вагомою та впливовою складовою економічної безпеки держави є саме митна складова, яка пов’язана з переміщенням товарів через митний кордон України, справлянням митних платежів і зборів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Теоретичний зміст критерію безпекоспроможності митних органів полягає у множині показників – параметрів, які оцінюють митну безпеку і визначають у сукупності повноту організаційно-економічного та інформаційного забезпечення.
Митна безпекоспроможність – стан реалізації митної справи, який визначає здатність митної служби незалежно від будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз цілодобово забезпечувати ефективне досягнення встановлених державою цілей і завдань за наявних інфраструктури, кадрового, матеріального й технічного забезпечень.
Цільовий критерій управління митною справою – рівень митної безпекоспроможності. Головна мета забезпечення митної безпекоспроможності – досягнення необхідного рівня надійності митної служби та забезпечення виконання нею своїх функцій. Показник митної безпекоспроможності – множина організаційно-економічних показників результатів діяльності митної служби у вигляді якісних характеристик та кількісних індикаторів, які оцінюють можливість здійснення митної справи на визначеному рівні надійності.
Оцінка митної безпекоспроможності – визначення множини організаційно-економічних показників діяльності митної служби у вигляді якісних характеристик та кількісних індикаторів, які оцінюють можливість здійснення митної справи на визначеному рівні надійності.
Не викликає сумніву, що в сукупності таких показників найважливішу роль для митної системи відіграють рівень результативності у порівнянні із витратами її роботи та їх структурою. При цьому, під митною ефективністю мається на увазі ступінь досягнення митною системою мети, яка характеризує її якість або здатність системи виконувати задані функції найбільш економічним шляхом
Загальновідомо, що критерії економічної безпеки – це показники (індикатори) оцінки стану економіки з точки зору ключових процесів, які відображають суть економічної безпеки. Найголовнішим вважається рівень економічної незалежності, не тільки суто в політичному сенсі, а й в плані незалежності держави, яка спроможна здійснювати контроль над ресурсами за умови досягнення високого і ефективного рівня виробництва, що дасть змогу забезпечити її конкурентоспроможність і участь у міжнародній торгівлі.
Також слід зазначити, що вагоме значення має здатність до саморозвитку і самовідтворення країни. Про це буде свідчити незалежність від іноземних партнерів, спроможність держави самостійно реалізовувати життєво важливі національні інтереси в економічній сфері, мається на увазі, намагатись здійснювати постійну модернізацію виробництва, вести ефективну інвестиційну та інноваційну політику, створювати сприятливі умови для ведення бізнесу, вести ефективну підприємницьку діяльність, вводити ефективні заходи боротьби з тіньовою економікою.
Виходячи зі сказаного можна дійти висновку, що загальна критеріальна оцінка рівня економічної безпеки держави передбачає, передусім, всебічну оцінку таких чинників, як: незалежність, суверенітет, конкурентоздатність економіки та окремих її галузей, соціально-політична стабільність, ресурсний потенціал.
Для забезпечення економічної безпеки принципово важливе значення має визначення та активний державно-управлінський вплив на так звані критичні значення показників(індикаторів), тобто ті, перевищення яких створює реальну загрозу нормальному функціонуванню економіки.
Митна безпека являється невід’ємною складовою, так і індикатором для стану та рівня забезпеченості економічної безпеки держави.
До індикаторів митної складової фінансової безпеки держави відносять:
а) показники критеріального типу
- номінальний рівень митного навантаження на економіку;
- реальний рівень митного навантаження на економіку;
- митне навантаження на суб’єктів ЗЕД;
- частка оподатковуваного товарообігу;
- ефективний рівень митного захисту;
- питома вага митних платежів у структурі доходів Державного (Зведеного) бюджету України;
- середньоденне перерахування митних платежів;
- виконання плану надходжень митних платежів до бюджету;
- умовні нарахування митних платежів;
- кількість зафіксованих випадків контрабанди та порушення митних правил;
- кількість пільг та обсяги втрат бюджету від їх надання.
б) додаткові показники моніторингу загроз ЕКБ :
- оподатковуваний товарообіг;
- обсяги оформлених вантажів;
- середньоденне перерахування митних платежів.
3. Ретроспектива та сучасний стан митної складової фіскальної безпеки держави.
Історія розвитку митної справи починається з давніх часів, строго кажучи, митна охорона меж, як один з елементів державності, існувала на території України з давніх часів, точкою відліку якої служить епоха Київської Русі. Київські князі підтримували вже досить широкі торгові зв'язки, перш за все з Візантією, що служила основним ринком збуту таких споконвічно російських предметів експорту, як хутро, мед, віск та ін. Саме у цей період з'являються зачатки митної справи в Україні. Тут, в Київській Русі, ми знаходимо витоки самого поняття митного регулювання, у тому числі і термінології, що склалася в цій області в українській науці і практиці.
Були свої порядки і в Запорізькій Січі, яка зіграла велику роль в становленні України як держави. Козацтво вело живу торгівлю, чому сприяло як розташування вільностей, так і природні шляхи сполучення. Першим торговим партнером запорожців була Туреччина. Чітку систему митної справи мала Славна Козацько-гетьманська Держава. Починаючи з Богдана Хмельницького, Державна казна збирала прикордонне мито евеку (вивізну) і інфуку (ввізну).
З кінця 17 до початку 20 сторіч українці жили у складі Російської імперії. Україна отримала назву «Малоросія». Питаннями митної політики займалися хаотично найвищі органи, що часто змінювали один одного. Уряд Олександра Першого проводив протекційну митну політику. Воно орієнтувалося на збільшення митних доходів казни. Для того були підстави: починався процес будівництва залізниць і парового транспорту.
У митній політиці Російської держави другої половини 19 ст. перевага віддавалася вільній торгівлі і підприємництву. Підвищилася дієвість митного контролю у сфері боротьби з контрабандою.
У 1918 р. за рішенням гетьмана Павла Скоропадського був організований корпус прикордонної варти, якому була доручена не тільки охорона межі України, але і виконання окремих митних функцій.
29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про підставу на базі колишнього Державного митного комітету України і його органів, Державної митної служби України і її органів - регіональних і спеціалізованих митниць. Нині митна служба України, створена в 1991 році (Державний митний комітет України) і реорганізована на основі Указу Президента від 29 листопада 1996 року в Державну митну службу України, є розгалуженою, багатофункціональною структурою, що органічно вписується в економічну систему молодої держави часів незалежності, що реформується.
Виходячи з досвіду роботи митної служби України, а також з урахуванням сучасних тенденцій функціонування світового співтовариства, які поставили низку нових завдань перед митною службою України, виникла нагальна потреба в проведенні модернізації її діяльності та реформуванні її структури. Реформування структури спрямоване на покращення керованості й контрольованості митних органів та їх діяльності, посилення протидії порушникам митного законодавства.
Після завершення реформування структури, яке вже розпочалося, система управління діяльністю митної служби стане багаторівневою, матиме змогу оперативно реагувати на регіональні особливості та при цьому залишатися простою, гнучкою і контрольованою по вертикалі на всіх рівнях.
На рівні оперативної діяльності буде забезпечено автономне виконання митними органами функцій із застосування в межах визначених повноважень законодавства з питань митної справи та контролю за його дотриманням при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України або розпорядження ними, з одночасним дотриманням однаковості застосування положень нормативно-правових актів під час здійснення митних процедур. При цьому з боку органів вищого рівня забезпечуватиметься якісний контроль за виконанням функцій, покладених на митні органи, оцінка ефективності прийнятих управлінських рішень, а також оперативне реагування на отримані результати.
Діяльність митної служби України в частині захисту національних економічних інтересів держави свідчить, що однією зі значних загроз, за своїми масштабами, обсягами та наслідками, є контрабанда. В останній час контрабанда переміщується у сферу кримінальної діяльності різноманітних угруповань, координація якої, особливо в галузі наркобізнесу, відбувається на глобальному рівні.
На сьогодні можна констатувати, що контрабанда – це загроза національній та міжнародній безпеці, яка втілюється в її основних рисах та характері і наслідках прояву:
-контрабанда є одним з видів транснаціональної організованої злочинності;
-високий рівень контрабанди як форми організованої злочинності створює атмосферу суспільної недовіри до уряду й державних установ;
-існування контрабанди сповільнює процес розвитку правової ринкової економіки;
-суспільна небезпека контрабанди полягає в тому, що при незаконному переміщенні через митний кордон товарів та предметів порушується порядок державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
-контрабанда тісно пов’язана з іншими видами злочинності (зокрема, з хабарництвом і корумпованістю державних посадових осіб, тероризмом і відмиванням грошей);
-контрабанда сприяє незаконному обігу в Україні й світі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, завдає шкоди здоров‘ю людей, а також відносинам співпраці держав у боротьбі з міжнародним наркобізнесом;
-контрабанда зброї є одним із особливо небезпечних її видів, неконтрольоване поширення й нагромадження зброї сприяє дестабілізації політичної ситуації у світі;
- особливості та небезпечність контрабанди ядерних матеріалів обумовлює важливість безпеки ядерних об’єктів.
Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил є одним з основних завдань Державної митної служби України, в межах виконання якого здійснюється численна кількість заходів в межах компетенції з метою якомога значної мінімізації наслідків цієї загрози для держави.
Місце митної служби в моделі сектору безпеки України визначається відмітними особливостями носіїв реальних або потенційних загроз для об’єктів національної безпеки – людини і громадянина, суспільства та держави (ст. 3 Закону України „Про основи національної безпеки України”). Для митної служби України такими носіями є транспортні засоби та предмети, що переміщуються, вже переміщені або щодо яких є наміри переміщення через митний кордон України. Контроль за переміщенням таких носіїв або розпорядженням ними і визначає межі компетенції митної служби в загальній моделі сектору безпеки.
Головним завданням митної служби в секторі безпеки є виявлення, розпізнавання та нейтралізація загроз, носіями яких є транспортні засоби та предмети. Такі виявлення, розпізнавання та нейтралізація здійснюються митною службою в межах виконання правозастосовної та правоохоронної функцій.
З огляду на традиційне місце митних служб світу у національних системах державних органів, визначаються два різновиди діяльності, щодо яких світовою практикою встановлюються певні стандарти.
Перший з них – діяльність із застосування встановлених державами митних правил та процедур до транспортних засобів та вантажів, що переміщуються у законний спосіб. Визнаним міжнародним стандартом організації такої діяльності є Міжнародна конвенція зі спрощення та гармонізації митних процедур (Кіотська конвенція, 1999), до якої 5 жовтня 2006 року приєдналася і Україна. Зовсім новим для світової практики стандартом взаємодії митних служб та учасників міжнародної торгівлі є прийняті Всесвітньою Митною Організацією у 2005 році Рамкові стандарти безпеки та спрощення світової торгівлі. На досягнення вимог, встановленим цими документами, вже сьогодні спрямована діяльність митної служби України.
Другий з них – діяльність, пов’язана з протидією порушенням встановлених державами митних правил та процедур. Така діяльність митних служб на світовому рівні побудована на їх безпосередній взаємодії (інформаційний обмін, правова допомога), що і закріплено в основних міжнародних документах, що регламентують цю діяльність. Такими документами, зокрема, є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська Конвенція) та Конвенція про адміністративну допомогу у сфері митних відносин (Йоганнесбурзька Конвенція). Однією з головних ознак митної служби України, що визначають відповідність її діяльності визнаним міжнародним стандартам, є відсутність (сьогоднішній стан) або наявність визначеного законодавством права на здійснення оперативно-розшукової діяльності.
З урахуванням викладеного, одним з пріоритетних на сьогодні завдань Державної митної служби України є імплементація міжнародних стандартів у галузі митної справи та впровадження їх в практичну діяльність митних органів. При цьому ключовим аспектом в цьому ракурсі виступає оперативне, якісне та збалансоване досягнення в рамках діяльності митної служби двох міжнародних вимог: спрощення митних процедур з одночасним забезпеченням національної безпеки України в умовах, коли обсяги та наслідки загроз вже мають глобальні масштаби та становлять значну небезпеку для суверенної держави з власними національними інтересами.
Система стратегічного планування в сфері національної безпеки – дворівнева. В межах загального, для всього сектору безпеки, стратегічного плану розробляються стратегічні плани для кожного органу сектору безпеки.
Для митної служби України система стратегічного планування у сфері національної безпеки має базуватися на трьох взаємопов’язаних основах:
- аналіз видів потенційних та реальних загроз національній безпеці України в залежності від сфери та сили їх прояву, та визначення способів їх нейтралізації;
- визначення реальної спроможності (кадрової, технічної, технологічної, ресурсно-фінансової) митної служби України щодо виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз, втілених у конкретних транспортних засобах та предметах, що є об’єктами контролю з боку митних органів;
- аналіз результатів діяльності з виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз.
