Моніторинг ЕКБ – це система спостереження за динамікою впливу загроз на економічні процеси у всіх сферах життєдіяльності країни, або окремих територій. Суть системи моніторингу полягає у розпізнанні і класифікації економічного стану, проведенні кількісної оцінки ступеня кризи, а також у виявленні, аналізі і наступній локалізації причин, що порушили стабільний, поступовий і стійкий розвиток країни. Ще одним завданням моніторингу ЕКБ є формування інформаційного підґрунтя для прийняття управлінських рішень. 

    Пошук своєрідного барометра економічного стану країни ведеться давно. У 1937 році міністр фінансів США Генрі Моргентаю звернувся в Національне бюро економічних досліджень (National Bureau of Economic Research), приватну, незалежну компанію, із проханням скласти список показників, які сигналізуватимуть про зміну тенденцій розвитку економіки. У результаті проведеної роботи був запропонований 21 показник (із сімдесяти, що мають циклічну чутливість), які влітку 1938 році першими, засвідчили вихід американської економіки із кризи.

   У Росії подібні дослідження велися в 1920 році Кон’юнктурним інститутом Наркомфіну, який тоді очолював М. Кондратьєв. У бюлетені цього інституту постійно публікувалися кольорові графіки, що характеризували динаміку "єдиного економічного показника”. Він розраховувався на основі опрацювання спочатку 36-ти, а до кінця 1920 років – близько 200 показників. 

    Сьогодні у високорозвинутих країнах розраховуються й публікуються узагальнюючі показники стану національної економіки. Так, у США індекси економічної кон’юнктури розраховуються Міністерством торгівлі, Центром із вивчення світового економічного циклу в Колумбійському університеті, Національною асоціацією управління закупівлями. Аналогічні показники розраховуються й у інших державах і міжнародних інституціях, таких як Організація економічного співробітництва й розвитку. 

    В Україні моніторинг ЕКБ здійснюється на основі розрахунку інтегрального показника ЕКБ. 

  Під інтегральним показником ЕКБ держави (віл лат. іnteger – цілий) слід розуміти узагальнюючий макроекономічний показник, який комплексно характеризує сучасний стан економіки держави

де   – вагові коефіцієнти, що визначають значимість і роль і-тої складової в ЕКБ  держави.

     До першочергових завдань системи моніторингу ЕКБ відносяться:

  1. визначення складу, джерел, характеру і гостроти загроз ЕкБ, а також особливості їх проявів та локалізації на сучасному етапі та в прогнозному періоді;

   2. діагностика сучасного та очікуваного рівня ЕКБ держави та її окремих територій;

   3. оцінка впливу чинників, змін в окремих сферах життєдіяльності на загальний рівень ЕкБ;

  4. всебічне обґрунтування цілей, очікуваних результатів реалізації пріоритетів по нейтралізації загроз ЕкБ, підготовка необхідної інформації для обґрунтованого їх вибору;

   5. конкретизація цілей і механізмів створення ринкових структур для побудови ефективної, соціально-орієнтованої ринкової економіки;  

   6. деталізація складових частин методики моніторингу.

   Для забезпечення ефективного функціонування системи моніторингу ЕкБ, вона повинна відповідати наступним вимогам:

1. Підпорядкованість завдань управління ЕКБ регіону більш загальній проблемі – управління ЕКБ країни в цілому.

2.  Міжгалузевий характер проблеми, зумовленої тим, що значна частина об’єктів моніторингу вимагає дослідження взаємодії між структурними підрозділами територіально-виробничих систем.

3. Ієрархічність структури системи моніторингу ЕБР, яка повинна відповідати територіальним і галузевим рівням управління господарськими системами. 

4. Неперервність ідентифікації процесів та явищ, які створюють загрози для ЕКБ, що зумовлюється неперервністю процесу виробництва. 

5. Комплексний (багатокритеріальний) характер заходів по нейтралізації загроз ЕКБ, які включають суттєві споріднені ефекти (економічний, екологічний, енергозберігаючий і т.д.). 

6. Поєднання адміністративно-правових і фінансово-економічних методів і механізмів управління ЕкБ на основі удосконалення законодавства.

    Загальною метою моніторингу ЕкБ повинно бути бажання сформувати прогнозований стан ЕкБ та ефективну систему державного регулювання всіх сфер життєдіяльності.

    Вирішальну роль при вирішені такого завдання відіграє технологічна схема проведення моніторингу.  Вона включає чотири групи блоків:

    Блок 1. Збір та первинна обробка інформації необхідної для моніторингу ЕкБ. Даний блок є засобом отримання і представлення економічної, технічної та довідкової інформації. При формуванні блоку 1 дуже важливо забезпечити повноту, достовірність і своєчасність поступлення інформації, а також її обробку і систематизацію в часовому розрізі. 

      В часовому розрізі необхідне накопичення інформації, яка характеризує:

1) сучасний стан економіки країни чи окремих регіонів;

2) динаміку зміни показників за ретроспективний період;

3) очікуваний розвиток в перспективі (на основі прогнозів і програм соціально-економічного розвитку територій і галузевих комплексів, банків технологій і інвестиційних проектів тощо).

   Створення такого роду інформаційних масивів потребує використання даних державної і відомчої статистики, а також авторитетних прогнозів, проектних і технологічних розробок, які розробляються спеціалізованими організаціями. В межах кожного об’єкту моніторингу слід розробити власну методику спостереження, накопичення і обробки первинних даних, враховуючи його специфіку. Останнє дозволить забезпечити потрібну співставність розрахункових значень часткових і синтетичних показників для індикативного аналізу, які формуються в блоці 2. 

    Блок 2. Формування сукупності часткових і синтетичних показників по  об’єктах моніторингу ЕкБ, що розглядаються. Даний блок є засобом представлення вихідних даних для проведення ІА ЕкБ. Його важливим складовим елементом є архівна підсистема, завданнями якої є:

• зберігання всієї сукупності інформації;

• зберігання і відновлення всіх версій і моделей розрахунків;

• обмін даними між окремими суб’єктами і об’єднання їх в єдиний інформаційно-програмний комплекс.

   Блок 3. Проведення ІА ЕкБ, займає центральне місце в діагностичній системі. В його межах здійснюється кількісна оцінка рівнів ЕкБ і вкладів окремих дестабілізуючих факторів у виведення індикаторів ЕкБ за межі їх порогових значень. Для цих цілей використовуються методика ІА на основі якої забезпечується рангування територій за ступенем гостроти ситуації. 

    Не менш важливим завданням моніторингу ЕкБ є виявлення ефективних ПЦП по нейтралізації загроз ЕкБ. Це вимагає включити в загальну технологічну схему моніторингу спеціалізованого блоку 4, який дозволяє зіставляти конкуруючі варіанти по рівнях ЕкБ, а також оцінювати стабілізуючі ефекти (економічні, соціальні, екологічні, енергозберігаючі), і тим самим отримувати комплексну оцінку ефективності ПЦП. Даний блок включає підсистеми формування пакетів заходів по нейтралізації загроз з послідовним відбором допустимих рішень по умовах ЕкБ (на основі ІА) і багатокритеріальним аналізом альтернативних варіантів.

  Виходячи із перерахованих принципів і завдань моніторингу ЕкБ, управління даною системою здійснюватися в рамках єдиної державної системи моніторингу ЕкБ. Координування роботами по  проведені моніторингу повинно відбуватись централізовано, за допомогою відповідної інформаційної бази. Для цього у високорозвинених країнах світу на базі Міністерств статистики створюються  спеціальні моніторинго-консалтинговий центри (МКЦ) з філіями у всіх регіонах країни для вирішення наступних завдань:

• збору та первинної обробки інформації;

• підтримки введення первинних даних і подальшої їх обробки з різних видів носіїв інформації;

• формування регіональної бази даних (РБД) для оперативності передачі інформації;

• підбору експертів для встановлення порогових значень індикаторів ЕкБ; 

• розробки концепцій комплексного оздоровлення економіки окремих регіонів країни;

• супроводження проектів, що реалізуються з участю вітчизняного та іноземного капіталу;

     Ще одним, інституційним утворенням, головним завданням якого є забезпечення оперативного обміну інформацією між різними технічними підрозділами, в процесі проведення моніторингу ЕкБ є регіональні бази даних (РБД). В архівах РБД зберігаються довідники, результати планових розрахунків і фактичні данні про стан економіки країни та її регіонів. Вихідні дані для проведення моніторингу ЕкБ будь-якої території країни надходять саме з РБД. 

     На рівні суб’єктів України можуть бути запропоновані дві альтернативні схеми управління ЕкБ. Перша з них передбачає створення комітетів по ЕкБ, підпорядкованих адміністрації,  в склад яких повинні входити підрозділи по ЕкБ. По другій схемі для управління ЕкБ використовуються існуючі організаційні структури, в яких створюються сектори по відповідних сферах життєдіяльності. Так, сектори ЕкБ на рівні суб’єктів України передбачається створити  в складі наявних комітетів по енергетиці.

   На перераховані органи, що створюються в рамках державного управління, повинні бути покладені функції організації моніторингу територій відповідних рівнів, а також розробка і узагальнення синтетичних показників по об’єктах моніторингу.  

    Зокрема, до числа пріоритетних напрямків організаційно-методичних робіт по організації моніторингу ЕкБ, які необхідно вирішувати вже сьогодні, можна віднести:

• визначення складу, змісту і стадійності робіт по моніторингу ЕкБ з розробкою необхідної нормативно-методичної бази і інструментальних засобів;

• створення державної системи інформаційного забезпечення моніторингу ЕкБ;

• формування ефективних організаційних структур, таких як МКЦ та  РБД по управлінню моніторингом, їх правого і фінансового забезпечення.

     Зміст робіт по діагностиці і прогнозуванню загальнодержавної ЕкБ необхідно узгодити з відповідними програмами соціально-економічного розвитку кожного регіону, з енергетичною, екологічною, іншими стратегіями, схемами розвитку окремих галузевих регіону, програмами енергозбереження.

    Для систематичного узагальнення результатів моніторингу рекомендується проводити діагностику рівня ЕкБ територій з періодичністю в рік, а потім, по мірі автоматизації системи моніторингу ЕкБ, переходити  на менші строки (квартал чи півроку). 

   Згідно з відміченою циклічністю робіт, для їх якісного виконання повинні бути створені відповідні нормативно-методичні і програмно-обчислювальні розробки. В зв’язку з цим рекомендується виконання наступних спеціалізованих методичних розробок:

1) еталонів робіт по концепції і програмах ЕкБ суб’єктів України;

2) методик розрахунку часткових і синтетичних показників для індикативного аналізу по об’єктах моніторингу;

3) методик прогнозування можливих (імовірних) значень індикаторів на перспективу.

   Аналіз сукупності вихідних показників, необхідних для моніторингу ЕкБ, свідчить про те, що державними каналами (через Держкомстат України) охоплено близько половини розглянутого числа показників. Інша ж частина інформації є відомчою. Їй притаманна більша ступінь неповноти, слабка співставність і низький рівень доступності. Для здійснення моніторингу ЕкБ необхідно створити єдину систему державної звітності по ряду показників, що лежать в основі ІА. Цією системою повинні також охоплюватись канали відомчої звітності, що використовується при діагностиці ЕкБ. Для цих цілей необхідно відповідним чином розширити склад показників звітності господарських суб’єктів, яка надається органам державної статистики. Останнє дозволить перебороти відмічені вище негативні явища. 

   Базову інформацію про поточні (звітні) значення всіх показників, що охоплюються системою моніторингу ЕкБ, підготовлюють і надають через систему державної і галузевої статистичної звітності всі господарюючі суб’єкти всіх форм власності, незалежно від виду діяльності.

Держкомстат України встановлює і узгоджує з Мінекономіки України, структуру форм статистичної звітності господарюючих суб’єктів таким чином, щоб в максимально можливо врахувати вимоги до моніторингу ЕкБ.

   Базову інформацію про очікувані (прогнозовані) значення показників, необхідних для ІА, надають проектні, науково-дослідні і інші організації, що розробляють відповідні проекти і прогнози розвитку України та її регіонів, ПЕК і інших галузей економіки і їх комплексів, підгалузей, об’єктів, корпорацій і компаній, а також програми соціально-економічного розвитку.

Здійснення моніторингу ЕкБ повинно використовуватися для удосконалення системи обліку і контролю господарської, виробничої діяльності,  підвищення рівня такої системи до передових в цьому відношенні підприємств і галузей. Зокрема, як відомо, в електроенергетиці порівняно добре налагоджені облік споживання електроенергії і аварійна статистика. В той час в тепловому господарстві, особливо в сфері діяльності промислових і комунальних котелень, облік знаходиться на низькому рівні. В цих умовах підвищення якості обліку і контролю, крім вирішення завдань моніторингу ЕкБ, дасть додатковий народногосподарський ефект (наприклад, в області енергозбереження). 

Результати моніторингу ЕкБ можуть використовуються на різних ієрархічних  рівнях управління розвитком і функціонуванням регіону. В якості таких рівнів розглядаються: