Фіскальна безпека: лекції 4 тема


ОЦІНКА РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
4.1. Теоретичні підходи до визначення рівня економічної безпеки
4.2. Індикативний аналіз як один з найефективніших методів діагностики рівня економічної безпеки
4.3. Методика встановлення порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки

1. Теоретичні підходи до визначення рівня економічної безпеки
В умовах розвитку сучасних ринкових відносин і посилення інтеграції економіки України у світову економічну систему питання оцінки економічної безпеки держави є актуальними. Для своєчасної оцінки стану економіки та запобігання її кризових явищ необхідно володіти системними знаннями щодо діагностування рівня економічної безпеки зокрема її загроз і механізмами подолання негативних явищ  на різних етапах їх розвитку.
       Економічна наука виробила низку концептуальних моделей економічної безпеки як національних, регіональних, так і економічних систем на мікрорівні ієрархії управління. Відомою є концепція економічної безпеки, заснована на ідеях і положеннях структурної жорсткості економічної системи, її керованості, високого рівня захищеності від зовнішніх ризиків та загроз. Об‟єктом економічної безпеки такої теорії є захищеність ресурсного забезпечення,виробничих потужностей, стабільність та керованість економічної системи, засновані на жорсткому контролі та регламентації дій економічних суб‟єктів.. Зокрема, прикладом таких концептуальних положень була система забезпечення економічної безпеки Китаю та колишнього Радянського Союзу.
       Проте основним недоліком її побудови є закритість від зовнішніх ринків та міжнародної конкуренції, що об‟єктивно призводить до послаблення конкурентоспроможності національних товаровиробників, зниження якості споживчих послуг всередині країни тощо.
       Концептуальні моделі економічної безпеки згідно з моделлю економічного устрою виділяють як засновану на:
- структурній жорсткості економічної системи, її керованості, високому рівневі захищеності від зовнішніх ризиків;
- структурній, функціональній варіативності як методу забезпечення конкурентоспроможності у просторі фінансового, трудового, товарного та іншого ринкового хаосу;
- докорінній зміні системи господарювання, поєднання заходів забезпечення економічної стабільності, керованості та дозованого економічного ризику.
       Принципово відмінною моделлю забезпечення економічної безпеки (що, відповідно, потребує дотримання інших принципів забезпечення економічної безпеки кожного рівня ієрархії управління економікою) є ринкова система господарювання, за якої в основу забезпечення економічної безпеки закладаються ідеї структурної, функціональної варіативності як методу забезпечення конкурентоспроможності у просторі фінансового, трудового, товарного та іншого ринкового хаосу.
       Економічна безпека за такої моделі являє собою раціональну та обгрунтовану діалектичну єдність інноваційних, ризикових економічних дій в одних сегментах ринкових відносин і методів стабільного, технологізованого, прибуткового господарювання. 
       Окрім того, відомими є такі моделі економічної безпеки:
- американська, яка базується на поєднанні зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки, реалізація якої стає можливою внаслідок належного (інколи надлишкового) фінансового забезпечення, що дозволяє фінансувати засоби та заходи захисту зон господарювання, які характеризуються підвищеним рівнем ризику, метою яких стає формування самодостатності та перспективної конкурентоспроможності;
- німецька модель передбачає здійснення дій, спрямованих на усунення перешкод повноцінної ринкової конкуренції, стимулювання малого бізнесу та зайнятості і за рахунок високого рівня конкурентоспроможності критичної маси суб‟єктів господарської діяльності формування високого рівня економічної безпеки регіонів та держави, водночас соціальний складник економічної безпеки гарантується державою;
- європейсько-кейнсіанська модель передбачає забезпечення належного рівня економічної безпеки за рахунок значного посилення ролі державного сектора в
економіці, через який забезпечується раціональний розподіл господарських ресурсів з одночасним контролем непередбачуваного впливу приватних економічних інтересів.
       Формування саме такої моделі безпеки видається найбільш доцільним для України в існуючих умовах соціально-економічного розвитку держави;
- шведська модель базується на пріоритеті забезпечення соціального складника економічної безпеки (значної урядової ролі у цьому процесі) за рахунок соціальних виплат, врегулювання відносин зайнятості, політики доходів населення та рівня життя;
- японська, яка робить наголос на ефективному використанні національного менталітету і внутрішній соціальній безпеці, яка, в свою чергу, реалізується через суб‟єкти підприємницької діяльності (як правило, корпорації та промислово-фінансові групи);
- моделі економічної безпеки новостворених держав чи таких, які здійснюють докорінну зміну системи господарювання. Така модель формується на поєднанні заходів забезпечення економічної стабільності, керованості та «дозованого» економічного ризику у сферах господарювання, які характеризуються існуючою та/чи перспективною високою рентабельністю.      
      Усвідомлення базових конфігурацій, мети, завдань та очікуваних результатів за такої економічної моделі має бути визнаним органами державного управління всіх рівнів.
.Визначення рівня безпеки є найважливішою функцією держав. Часто можна почути інформацію, що економіка держави, чи її окремі складові (зокрема фінансова сфера) знаходяться в кризовому, передкризовому, після кризовому стані. Однак, така інформація не підтверджена відповідними аналітичним розрахунками може вважатися популізмом.
Тому важливим етапом в забезпеченні прийнятного рівня економічної безпеки держави (регіону, підприємства) є оцінка рівня безпечності економічного розвитку.
Теоретично, розроблено багато підходів до оцінки рівня національної безпеки та окремих її складових. Зокрема, висловлюється думка, що державні рішення з питань національної безпеки будуть ефективними, якщо вони розроблятимуться на базі багатомірного кількісного аналізу процесів  у системі "національні економічні інтереси – загрози”. Це дозволить своєчасно та з меншими зусиллями вживати заходи на різних стадіях загострення загроз й унеможливлювати виникнення кризового стану в будь-якій сфері життєдіяльності країни .
З метою визначення рівня економічної безпеки України як головної складової національної безпеки держави використовуються різні методи. Переваги чи недоліки застосування певного методу визначаються з огляду на низку чинників, що впливають на достовірність отримання результатів.
      Для оцінювання економічної безпеки держави запропоновано такі методи:
● розрахунок основних макроекономічних показників та їхнє порівняння з пороговими значеннями (індикативний метод), яких приймають на рівні не нижче середньосвітового;
● оцінювання темпів економічного зростання основних макроекономічних показників країни та динаміки їхньої зміни;
● методи експертної оцінки, які використовують для описання кількісних і
якісних характеристик досліджуваних процесів;
• метод, що базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні  для  інтегральної оцінки рівня економічної безпеки;
● метод аналізу й оброблення сценаріїв;
● методи оптимізації;
● теоретико-гральні методи;
● кориснісні методи;
● методи розпізнавання образів;
● методи теорії нечітких систем;
● методи багатомірного статистичного аналізу
Метод, що базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні  для  інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому по економіці та за окремими сферами діяльності містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки економічної безпеки:
• формування множини індикаторів;
• визначення характеристичних (оптимальних, порогових та граничних) значень індикаторів;
• нормалізація індикаторів;
• визначення вагових коефіцієнтів; 
• розрахунок інтегрального індексу.
Складовими економічної безпеки є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.
Індикатори стану економічної безпеки України, їх характеристичні значення розроблено з метою оцінювання стану економічної безпеки України за кожною складовою економічної безпеки. Відбір множини індикаторів здійснюється з урахуванням світового досвіду та напрацювань українських вчених. Періодичність перегляду системи індикаторів та їх характеристичних значень у зв’язку зі змінами в національній і світовій економіці здійснюється у разі необхідності, але не рідше ніж один раз на два роки.
     Оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці. Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці. Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці. Відхилення фактичного значення індикатора від порогового свідчить про необхідність профілактики або усунення причин, які
спричиняють ці відхилення.
Нормалізації показників – це перехід до такого масштабу вимірювань, коли "найкращому” значенню показника відповідає значення 1, а "найгіршому” – значення 0. З точки зору математики, це є задача нормування змінних, а з точки зору статистики – перехід від абсолютних до нормалізованих значень індикаторів, що змінюються від 0 до 1 і вже своєю величиною характеризують ступінь наближення до оптимального значення, що можна також інтерпретувати у відсотках: 0 відповідає 0 %, 1 - 100 %.
Цей метод дає можливість визначати рівень складових економічної безпеки для прийняття управлінських рішень щодо аналізу, відвернення та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері.
     Щодо фіскальної безпеки, то  в Україні точно визначити її рівень складно з огляду на низьку якість статистичної інформації, що зумовлене як недосконалістю збору та обробки такої інформації, так і низьким рівнем довіри населення та підприємств до органів статистики. Для прикладу в розвинених країнах доступними, а головне об’єктивним є дані про аналіз зайнятості та бюджетів домогосподарств, рівень грошових доходів населення, фінансові результати діяльності підприємств, структура їх доходів та витрат, розміри кредиторської та дебіторської заборгованості, рівень тіньової економіки та злочинності у фінансово-кредитній сфері.
Оцінка рівня фіскальної безпеки дозволяє завчасно з’ясовувати  характер, джерела, спрямованість, масштаби та можливі терміни настання небезпек. При цьому слід враховувати, що кожен вид фіскальної загрози має свої свої специфічні, переважно індивідуальні ознаки, які динамічно змінюються залежно від стадії розвитку тієї чи іншої загрози.
Для визначення критеріїв та параметрів, які відповідають вимогам фіскальної безпеки України, необхідно враховувати:
• прийнятний рівень життя населення та можливість його збереження чи підвищення;
• неприпустимість виходу показників рівня бідності, майнової диференціації населення за межі, максимально припустимі з огляду на соціально-політичну стабільність в Україні;
• стійкість національної фінансової безпеки, що визначається рівнем дефіциту Державного і Зведеного бюджетів України, стабільністю цін, нормалізацією фінансових потоків і розрахункових відносин, зниженням зовнішнього та внутрішнього боргу і дефіциту платіжного балансу, забезпеченням фінансових умов для активізації інвестиційної діяльності, ефективною податковою та митною політикою.

2. Індикативний аналіз, як один з найефективніших методів визначення рівня економічної безпеки
Індикативний аналіз розглядається як один з найбільш ефективних підходів до визначення рівня економічної безпеки держави та окремих її складових. Він здійснюється шляхом співставлення фактичних і порогових значень індикативних показників по дев’ятьох сферах життєдіяльності, в тому числі і фіскальній сфері. 
Співставлення індикаторів економічної безпеки (які розглянуті в темі № 3) з їх пороговими значеннями дає можливість визначити економічний стан держави, регіону, окремого підприємства та прорангувати його за ступенем наближеності до кризової ситуації. 
Розглянемо окремі з них. 
Так, підвищення рівня й темпів інфляції, зростання заборгованості по заробітній платі, соціальних виплатах – свідчить про порушення принципу справедливості щодо розподілу благ;
- завищення відсоткових ставок, зниження частки довгострокових кредитів, зниження рівня рентабельності  -  про порушення принципу ефективності виробництва;
- наявність бюджетного дефіциту – про розлад фінансової системи;
- покриття бюджетного дефіциту зовнішніми позиками – про збільшення навантаження на платіжний баланс країни;
-  зростання частки витрат грошових доходів населення на придбання іноземної валюти –  про втрату довіри до національної грошової одиниці;
- наявність цінових диспропорцій –  про завищену прибутковість одних галузей за  заниженої прибутковості інших;
- нарощування внутрішнього державного боргу в умовах падіння виробництва та інвестиційної активності – про те, що держава потрапляє до "боргової пастки";
- зростання зовнішньої заборгованості на фоні спаду виробництва -  про зростання залежності економічної політики держави від інтересів держав-кредиторів;
- значна нерівномірність доходів як по галузевій, так і по територіальній вертикалі та по демографічній горизонталі -  про порушення умов збалансованого функціонування національної економіки
Якщо хоч по одному із індикаторів система перейшла поріг передкризового (кризового) стану, то вона розглядається як така, що знаходиться в передкризовому (кризовому) стані. Якщо хоч по двом із індикаторів система перейшла передкризовий поріг, то вона розглядається як така, що знаходиться в кризовому стані.
Прийнятний рівень безпеки досягається при умові, що всі індикатори знаходяться в межах своїх порогових значень, оскільки за їх межами, національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішніх ринках, стає об’єктом імпортної експансії, піддається негативному впливу корупції, криміналу, страждає від внутрішнього та зовнішнього розкрадання національного багатства.
Індикативний аналіз економічної безпеки повинен забезпечувати:
 формування сукупності індикаторів для країни та її регіонів;
 діагностику стану і динаміки економічної безпеки та розробку заходів по нейтралізації загроз;
 рангування територій за ступенем кризи.
Для забезпечення необхідного рівня наукового обґрунтування індикативного аналізу рекомендується проводити, дотримуючись наступних принципів: 
• системного підходу – передбачає розгляд народногосподарського комплексу країни як цілісного утворення, що складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів, які орієнтовані на досягнення різних завдань в умовах зовнішнього середовища що постійно змінюється. Увага зосереджується як на внутрішніх взаємозв’язках і взаємозалежностях, так і на зовнішніх факторах, з позиції розгляду територій як елемента економічного простору більш високого рівня;
• процесного підходу – розглядає процес управління країною як безперервну послідовність взаємопов’язаних управлінських функцій;
• варіантності (альтернативності), передбачає виявлення і обґрунтування можливих варіантів виходу країни із кризової ситуації, а також розробку можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку її територій у після стабілізаційний період;
• пріоритетності ЕкБ, як найважливішого чинника якості життя та соціального прогресу країни та її регіонів;  
• прийнятного ризику – виявлення й оцінка ступеню ризику запропонованих заходів,  спрямованих на захист безпеки життєдіяльності людини.
• співмірності технічних, економічних, екологічних та соціальних складових ЕкБ; 
 компромісу між поколіннями, враховуючи довгострокові наслідки подолання кризових ситуацій. 
Оцінку економічної безпеки за допомогою індикативного аналізу необхідно проводити в наступній послідовності:
1. Складання попереднього реєстру об’єктів дослідження:
• Економічні райони країни;
• Області та райони, що входять до його складу ;
• Великі міста, промислові вузли, території з особливим режимом господарювання (ВЕЗ), території із забрудненим природним  середовищем;
• Території з єдиним містоутворюючим підприємством.
2. Проводиться збір інформації для оцінки кризових ситуацій в регіонах країни.
3. Проводиться оцінка загроз економічній безпеці країни (території): проводиться рангування всіх кризових ситуацій і передкризових територій по ступеню загрози національній безпеці України в залежності від типу кризової ситуації. 
Тобто, на першому етапі аналізу проводиться оцінка стану території по кожному із індикаторів всередині окремих сфер життєдіяльності, на другому проводиться загальна оцінка стану по сферам, на третьому етапі дається синтетична оцінка рівня економічної безпеки. При такому методичному підході забезпечується комплексність вирішення поставлених завдань та порівняння вкладу в безпеку окремих сфер життєдіяльності.
У процесі рангування по кожному фактору дестабілізації виділяють три групи кризовості:
1. Територія в безпечному стані ;
2. Територія в передкризовому стані;
3. Територія в кризовому стані.

3. Методика встановлення порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки.
Для характеристики стану економічної (фіскальної) безпеки країни можуть використовуватись різні підходи до визначення індикаторів. Проте, для індикативного аналізу економічної безпеки важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх порогові значення.
Порогове значення  – це гранична величина, недодержання значень якої перешкоджає нормальному процесові розвитку, приводить до початку руйнівних дій та нерегульованих процесів в різних сферах життєдіяльності країни та її територій, до формування негативних, дестабілізуючих тенденцій, або переводить систему в якісно новий стан кризи.
Тому першочергове значення при проведенні індикативного аналізу економічної безпеки має визначення порогових рівнів для передкризового і кризового стану, тобто значення індикаторів, що відповідають початку переходу від нормального стану до передкризового  і від передкризового стану до початку етапу кризи.
   Для їх встановлення можна користуватися трьома підходами. По-перше, можна використовувати порогові рівні визначенні і прийнятті в країнах, що перебувають на однаковому етапі економічного розвитку. По-друге, можна використовувати міжнародні еталони порогових значень. По-третє  використовувати власні експертні досліджень. По-четверте, використання власних розрахунків. Об’єктивність останнього підходу досягається шляхом структуризації проблеми що досліджується та чіткої постановки і аналізу вимог до експертів. Для цього розробляється спеціальна анкета експерта з викладенням ознак і критеріїв відношення до того чи іншого стану по цих ознаках.

Форма входа
Групи в соц.мережі
Пошук
Оцініть сайт
Оцініть сайт
Всього голосували: 987

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачі: 0



Рейтинг@Mail.ru
blogger