Національні економічні інтереси - намагання кожної країни забезпечити високий життєвий рівень народу, стійке економічне зростання, якість життя, що відповідає стандартам ви-сокорозвинутих країн. 

Національні економічні інтереси (НЕІ) невіддільні від історії і традицій українського народу, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей. Для проведення аналітичної та прогнозної діяльності відповідні державні органи повинні визначати НЕІ, досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності. Можна застосувати наступну класифікацію національних економічних інтересів:

1. За ступенем важливості: життєво важливі; стратегічні; тактичні.

2. За тривалістю дії: довготермінові; середньотермінові; короткотермінові.

3. За характером зіткнення: паралельні; конфронтаційні; розбіжні; спільні.

4. За місцем дії: внутрішні; зовнішні.

5. За ступенем реалізації: не реалізовані; частково реалізовані; реалізовані.

6. За сферами розповсюдження: виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні;

НЕІ формують стратегічні і поточні завдання внутрішньої і зовнішньої політики держави як приклад до НЕІ можна віднести:

- Подальшу розбудову самостійної нац. Конкурентоспроможності соціально спрямованої ринкової економіки.

- Здійснення структурної перебудови економіки

- Забезпечення ефективного розвитку нац. промисловості.

 

Критерії безпеки – сукупність ознак на основі яких роблять висновки про стан безпеки держави. Основними критерієм економічних критеріїв безпеки є здатність зберігати для держави та її громадян стан в умовах прояву зовнішніх загроз або кризових ситуацій внутрішнього характеру.

Загальна критеріальна оцінка безпеки включає в себе оціку:

- Ресурсного потенціалу країни

- Ефективність використання ресурсного потенціалу і можливість його розвитку

- Конкурентоспроможність нац. Економіки

- Цілісність територій і економічний простір

- Соц. Стабільність та умови відвернення і вирішення соц. Конфліктів

При оцінці стану економічної безпеки виділяють наступні стани економіки:

- Нормальний. Відсутність загроз для економічної безпеки або їх слабкий вплив що нейтралізується оперативним управлінням чи ринковими процесами

- Передкризовий. Коли повернення до нормального стану можливе лише шляхом мобілізації власних ресурсів держави . в такій ситуації потрібно проводити термінові, а інколи досить витратні заходи щодо нейтралізації або відвернення загроз неефективні дії в таких умовах приводять до кризового стану.

- Кризовий. Не в змозі власними силами нейтралізувати загрози держави завадити їх вплив впродовж короткого терміну. Для виходу з кризового стану потрібно допомого з зовні і потужна мобілізація власних ресурсів.

 

До чинників екон безпеки відносять економ процеса та явища які формують стан економ безпеки на макро-,  мезо-, і мікрорівнях і впливають на основні структурні пропорції народногосподарського комітету країни.

До чинників мокросередовища відносять:

1. Міжнародні:

- Глобалізація економіки

- Зовнішня заборгованість країни 

- геополітичні інтереси країни

2. політичні

- ефективність держави та регіональної політики

- оптимальне інструкційне забезпечення.

3. економічні

- енергетичні, фінансові, інвестиційні, інноваційні структури, народно-господарські комплекси

4. соціальні

- рівень безробіття

- рівень доходів населення

- рівень соц. Забезпечення населення

5. демографічні

- тривалість життя населення

- сальдо міграція

- рівень урбанізації

- рівень освіченості населення.

Чинники фіскальної сфери:

- ефективність роботи податкових і митних органів.

- Порядок на митному кордоні

- Застосування інструментів податкового і митно-тарифного регулювання

- Ефективне використання видатків

Перевищення значень по вищенаведених чинниках перероджує їх у … дестабілізації стійкого розвитку країни, що є причиною виникнення і розвитку кризових ситуацій створює загрозу для економічної безпеки.

 

Загрози національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері:

• істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку; 

• ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

• нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; 

• критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України; 

• недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці; 

• критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; 

• нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості; 

• велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів; 

• небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки; 

• неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці; 

• критичний стан з продовольчим забезпеченням населення; 

• неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави; 

• "тінізація" національної економіки; 

• переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;